WWW.UA.Z-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Методички, дисертації, книги, підручники, конференції

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:   || 2 |

«Потреба термінового видання цієї книги проросла з трагічних і небезпечних подій останніх років. Почали вмирати мої друзі-аспіранти, реальні учасники і персонажі описаних у ...»

-- [ Страница 1 ] --

До читача

Потреба термінового видання цієї книги проросла з трагічних і небезпечних подій останніх років.

Почали вмирати мої друзі-аспіранти, реальні учасники і

персонажі описаних у книзі подій, яким я хотів публікацією «Пригод…» нагадати, що пам’ять і щастя дружби є еквівалентами таких

складових життя, як любов, дух, віра… І що всім, чого я домігся в

житті як вчений, я завдячую і їм, моїм друзям. Це перше. А друге – я хотів виданням книги зарадити процесові відпливу з наукової

сфери своїх друзів-учених, яким легше бути банкірами, бізнесменами, політиками, аніж практикуючими науковцями. Нагадати їм про нашу клятву часів аспірантури – служити науці вічно… Щоб правильно зрозуміти цю не подібну на інші книгу, її слід розглядати і як автобіографічну, і як науково-популярну. У ній, окрім пригод автора і його друзів-аспірантів, висвітлено також зустрічі і спілкування автора з відомими митцями, культурними діячами, вченими, які йому подарувала доля у 1980-х роках. А також події, що відбувалися у, здавалося б, вічній радянській державі. Ці записи, що, на переконання автора, мають унікальний характер, ніколи не були опубліковані, а значить – пройшли повз увагу і вчених, і пересічних читачів.

Книга сформована з нарисів, кількість, обсяг, змістовність і послідовність яких є вибірковими, неповними, розташованими згідно з уподобаннями автора і його пам’яттю на обличчя, цифри, дати, номери, адреси, імена, плин часу.

Віктор Проскуряков. Фрагмент постера Передмова Написання цієї особливої для мене книги я вирішив розпочати з оповідання, яке назвав «Государство и религия» (так-так, ім’я В. І. Лєніна і його праця «Государство и революция» відіграло тут вирішальну роль, а чому і як – стане зрозуміло після ознайомлення з усією книгою і самим оповіданням). Вибір саме цього епізоду для початку книжки можна пояснити хоча б тим, що той епізод був, напевно, першим найпомітнішим «дивом» з-посеред усіх неймовірних і незліченних пригод «западенців» у столиці «країни розвинутого соціалізму».

Тепер слід познайомити Високоповажного Читача з самими «западенцями» (хто вони, звідки, скільки їх, як вони називалися і про що мріяли, яка їхня доля тепер). Розкрити феномен столичного міста «країни розвинутого соціалізму».

«Западенці» – збірна назва усіх молодих людей, які приїхали з західних регіонів колишнього СРСР – тепер це, слава Богу, незалежні держави Східної Європи, – вчитися в аспірантурах колишнього Держбуду СРСР. Серед них, насамперед, з Західної України (і тільки зі Львова) – Віктор Проскуряков, Віктор Ращинський, Вадим Каганов, Юрій Джигіль, плюс найбільший друг львів’ян – Сергій Гавриш з Дніпропетровська, а також сила-силенна людей зі Львова й інших міст України, які випадково або ж періодично з’являлися в столиці в означений період.

Період – це відрізок часу від осені 1979 року (коли я вступив в аспірантуру Центрального науково-дослідного інституту експериментального будівництва (ЦНДІЕП) навчальних будівель і ЦНДІЕП ім. Б. Мезенцева, звідки був мій керівник, і приблизно до 8 січня 1986 року, а може, й трохи пізніше, тобто до часу, коли захистив свою кандидатську дисертацію, отримував і виробляв офіційні супровідні документи).

«Западенці» були також білорусами (Сергій Качановський, Олександр і Дмитро Згіровські, Олександр Стрельченя), литовцями (Юрата Карбускайте), мали свою організацію («Українсько-російське північне братство»), до якої приєдналися і діти інших народів, які любили і сповідували спосіб життя і моральні цінності «западенців» (серед них Расул Магомедов з Дагестану, Алі Конуркульджин з Казахстану, якийсь час Алік Дзагов з Кабардино-Балкарії, Олексій Анісімов (на той час він жив у Нальчику, а батьки в місті Шевченко – тепер Актау в Казахстані). Було ще багато іншого люду, з яким ми познайомимося дещо пізніше, в інших оповіданнях. Слід також обов’язково назвати їхні псевда, імена, якими вони називалися в товаристві у гуртожитку і під час тих неймовірних подій, якими було наповнене їхнє життя в столиці.

Отже, імена осіб, які сформували братство «западенців».

Віктора Проскурякова колеги долі називали на стовідсотково західний манер – Віктором. Деякі львів’яни пізніше – Віктором Івановичем.

Олексій Анісімов отримав псевдо Пурік, тобто зменшене від Пурішкевич: так називався діяч, у дореволюційній російській думі відомий антисемітськими заявами та заходами. Сам Олексій Валерійович Анісімов ніколи не був і не збирався ставати антисемітом.

Просто він якось під час вступних іспитів сказав мені:

«Вітьок, я прикинув, нас тут на іспиті дві слов’янські фізії (а конкурс був приблизно 5–7 осіб на місце в аспірантуру денної форми).

Це й усе, що буде представляти слов’янщину цього року». «Серед кого?» – спитав я. «Як серед кого? – щиро здивувався він. – Серед усіх інших нацменів, як їх зовуть у Москві». І я придивився. Так, дійсно, всі інші – понад 20 осіб – були євреями, вірменами, грузинами. «Старий, не поводься як Пурішкевич», – сказав я йому. «Хто це такий?» – запитав він. Я розповів те, що знав, а вже потім, коли ми вступили і сиділи в «братстві», в нашій кімнатці за вечерею (оселедець, бульба «в мундирах», ковбаса, хліб, квашена капуста – і горілка, горілка, горілка), він знову почав розпитувати про того російського сенатора. Мені це набридло, і я сказав: якщо Пурішкевич його так цікавить – йому прийдеться відтепер носити в товаристві це ім’я. «Дорогий мій, тепер ти будеш серед нас Пурішкевичем, але прізвище для спілкування є задовгим. Таким чином, будеш ти, Альошка, мсьє Пуріком». «Пурік! Пурік!» – зареготав Алік Дзагов.

Так і прилипло.

Сергій Гавриш від самого початку отримав ім’я Серж. І хоча Сергіїв було двоє, він і Качановський, – Серж залишився тільки один – Гавриш (як він не хотів і як не називав себе Сержем Качановський).

Вадим Каганов – у нас називався Каганом, або ж Вадькою.

Віктор Ращинський – Ращиком.

Расула Магомедова ми називали Расуль. Не Расул, а якраз Расуль; напевно, тому, що він (а ми його надзвичайно любили і поважали) усіх інших також смішно називав. Наприклад, Сергія Гавриша він звав «Сирожа», мене «Виктоор» і так далі.

Сергій Качановський мав декілька імен – Серж, так кликав себе він сам, Качан – так кликали його ми всі. На дискотеках, де Качановський був завжди ді-джеєм, ми не протестували, коли він називав себе Сером Греєм.

Аліка Дзагова ми називали «товариш Дзаагов», на манір одного з недобрих героїв фільму «Кавказька полонянка» – «товариша Саахова». Річ не в тім, що сам Алік Дзагов був негативним типом аспіранта, ні, може, навіть навпаки, з-посеред інших «горців» і «гірських орлів» він направду хотів рухатися до Європи. Просто він неймовірно любив «Кавказьку полонянку» і постійно цитував з неї смішні вирази. Найбільше – «керівника районного масштабу товариша Саахова»: «Нет, что вы, доктор, горячка был белый, совсем белый», або ж «Попрошу не путать собственную шерсть с государственной», вирази типу «комсомолка и просто красавица…».

А Аліка Конуркульджина ми називали Алі. У цього молодого казаха була рафінована східна зовнішність. Він був надзвичайно фотогенічним і міг би зніматися у фільмах Голлівуду, не те що «Мосфільму». Іншими словами, на п’ятому поверсі (чи, може, тепер я плутаю і поверховість) «общаги» мешкав аспірант із зовнішністю східного принца. Тому й отримав псевдо «Алі», а не «Алік». До того ж, ми усіх «алкашів», і московських, і своїх, аспірантських, називали «аліками». Не могли ж ми називати свого найкращого колегу «аліком», це було б непристойно.

Згадуючи хлопців зі Сходу колишнього СРСР, які приєдналися до «западенців», не можна обійти увагою Булата Балтабаєва.

Йому за три роки аспірантури було присвоєно багато спеціальних імен. Наприклад, «Булатка». Чому? А тому, що він міг випити зупу з макаронами одним залпом з тарілки без ложки. Тобто кінським ковтком, втягуючи разом з бульйоном і все інше – м’ясо, картоплю, макарони. Булат був дуже красивим – чорне волосся, чорні брови, карі очі, високий, ставний. Правда, обидві щелепи трохи виступали вперед, як у коня. А коней я любив з дитинства. Маленьким хлопчиком відпочивав у діда з бабусею в селі. Дід мій був дорожним майстром, тримав коней. Возив ними робітників, гравій, пісок, а коли затримувався на роботі до пізнього вечора, приїздив фірою додому. Коників прив’язував у подвір’ї, і ми разом наступного дня перед роботою снідали: вони – травичкою перед хатою, ми – пиріжками з чаєм, у кухні біля відчинених вікон. Один кінь – Буланка (сірий, в яблуках, за що й отримав ім’я) любив просовувати голову через вікно в кухню. Дід завжди відрізав грубу скибку чорного хліба, грубо солив і зі словами «Пригости майстра» передавав хліб мені. А я боязко, на витягнутих руках, тицяв хліб у кінську морду.

Буланка брав хліб спочатку губами, а потім обережно переправляв його під великі жовті зуби. Саме так їв і Булат. За що й отримав своє псевдо.

Інші його «імена» були сезонними, залежно від поведінки або стану. Булат увесь час сильно пив горілку. Чесно кажучи, я його тверезим за 1045 днів аспірантури бачив хіба що 3–5 днів. У стані перманентних запоїв Булат носив псевдо – «чорний понеділок казахського народу».

Він був учасником переважної більшості застіль «западенців» і їх братів, та й сам був «братом», виконуючи спеціальну функцію: коли закінчувався алкоголь, вирушав на його пошуки і завжди діставав, яка пора доби не була б – серед ночі, над ранок, долаючи при цьому неймовірні відстані. Якщо не було горілки в перекупників довкола гуртожитку, він користувався послугами таксистів, якщо алкоголь закінчувався і в них – їздив з ними до таксопарків, в аеропорти, на вокзали, на приватні квартири самогонщиків. За ці послуги він отримав в аспірантському середовищі ще одне псевдо, надзвичайно поважне – «міністр шляхів сполучення» – і з гордістю відгукувався на нього.

Гадаю, для початку досить, адже якщо згадувати всіх аспірантів і як вони отримали свої псевдо, це буде тема окремої книги. Мені здається: чому так, а не інакше, стали називатися «Паша-пензюк», «Сашко Згір», «Дмитро Згір», «Толя – владимирский тяжеловоз», або ж «грязь подколодная», «Игорь Метелкин», «Танька-двухстволка», «Коська», «Ігор Пес», «Джигільонок», можна відобразити в інших оповіданнях, де вони також будуть поважними дійовими особами.

Значно важливіше, перед тим як ми зануримося в атмосферу морозяної темряви або ж білих літніх ночей аспірантського життя, познайомити Вас, дорогий Читачу, з феноменом «столичного міста», «столиці країни розвинутого соціалізму», в якому ми опинилися в розквіті своїх людських і творчих сил.

Задля однозначної ясності: північна столиця розвинутого соціалізму – це місто Москва. А те, чому ми, молоді й обдаровані науковці з крайнього Заходу колишнього «совка» і з Заходу України, опинилися саме в цьому місті, покинувши недавно створені родини, малих дітей, наречених, старих батьків, «теплі» кар’єрні місця, пояснюється ось як.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


1. Москва у 1980-х роках була найбільшим містом Східної Європи – понад 8 млн. мешканців. Москва і тоді, як і тепер, була одним з найбагатших міст світу.

2. Окрім сотень тисяч різноманітних магазинів, у цьому місті були також тисячі бібліотек, кінотеатрів, музеїв, перукарень, ресторанів, кафе, барів.

3. Були тут десятки театрів, кіностудії, обсерваторії, зоопарки і ін.

4. Москва була містом, якнайкраще сполученим з усіма іншими містами – Сибіру, Уралу, Далекого Сходу, Середньої Азії, Кавказу – всіма видами транспорту: літаками, поїздами, кораблями. Це був суперфактор для «западенців», члени родин яких, після воєн і революцій, а особливо «мирних возз’єднань» з СРСР, були розпорошені від Чопа до Владивостока і від Мурманська до Кушки.

5. У Москві була така надзвичайна потреба в працівниках усіх можливих галузей господарства, від будівельників до лікарів і від працівників побутової сфери до вчителів, що це місто поза очі прозвали «чорною дірою». Скільки б народу не прибувало сюди, всі вони розчинялися в Москві без проблем.

6. Москва в той час була місцем, де можна було купити будьяку дефіцитну – не тільки для СРСР – річ.

7. У 1980-х роках найпотужніший дисидентський рух в СРСР сформувався саме в Москві.

8. За кількістю вчених, акторів, письменників і поетів, музикантів, представників творчих професій Москва переважала усі міста СРСР разом узяті.

9. І, нарешті, був ще один найважливіший фактор, який найбільше вплинув на те, що «западенці» покидали рідні пенати і вирушали в «північну столицю». Москва тих часів була «набита» НДІ усіх можливих наукових окрасів, а також спеціалізованими радами з захисту докторських і кандидатських дисертацій. А позаяк найбільше місто СРСР саме не могло породити необхідну для країни кількість кандидатів у науку, то столиця «висмоктувала» все, що могло більш-менш мислити, з інших поселень і країв. Позичаючи під майбутні наукові розвідки державні гроші, на які утримувалися наукові відділи, аспірантури, ради, інститути. Туди під аванси у вигляді робсили приймали майбутніх аспірантів, які практично розробляли теми і з якими розраховувалися захистом дисертацій.

Хвалити Бога, система «шеф (керівник) – аспірант» діяла ефективно. Аспіранти здобували столичні зв’язки, доступ до совєтської наукової еліти. А шеф мав можливість за гроші теми утримувати секретарок, молодших наукових співробітників, робітників, апарат і ін. Погане було інше: хто вже потрапив у «північну столицю» – намагався в ній і залишитися. Я точно знаю, що і Яша Гафнер, і Кіслов, і ще десятки й десятки молодих науковців стали «москалями», оженившись із секретарками, розлученими співробітницями НДІ, продавщицями місцевих магазинів.

Тобто безковбасна, не напарфумлена, не вбрана в «московський спецодяг» (пижикові шапки, дублянки, джинси, фінські чоботи) наукова молодь з Сибіру, Поволжя, Кавказу, Середньої Азії, Далекого Сходу мріяла про столицю і «європейське життя».

Феномен же «западенців» дещо не вписувався в загальноприйняту ситуацію совєтської науки. По-перше, більшість з нас прибували в Москву тільки тому, що в Україні були відсутні спеціалізовані вчені ради з захисту дисертацій. Для архітекторів, наприклад, була тільки одна – в Києві, але не за всіма спеціальностями. Тому галичани, волиняки, бойки, гуцули їхали світ за очі по науку в Москву, хоча в ХІХ–ХХ століттях їхні діди і батьки отримували докторські ступені у Відні і Празі.

М’яса і ковбаси у львівських магазинах не було більше, аніж у московських, але «западенці» мали по селах родини, що тримали «кабанчиків». Тому на всі свята, на Різдво, Великдень, на 1 Травня і 8 Березня село постачало урбанізованим родичам шинку, шпондер, сальтисони, які перевершували усі «московські» та «докторські»

столичні сорти. З парфумами з Парижу у «западенців» також були проблеми, як і в «москалів», однак у Львові вони дещо перекривалися місцевою («Вечірній Львів», «Вечір у Львові») і придбаною в сусідній Польщі продукцією. І хоча «западенці» не менше за «сябрів», «прибалтасів», «азерів», «кавказьких орлів» любили волочитися за спідницями, ті, які мали вже родини, до «чужих тіток»

перебігати остерігалися. Бо всі були охрещеними, вірили в Бога, шлюби брали в церквах, а своїх дружин любили не тільки за те, що вони вміли готувати, а й за те, що жіночий заміс дружин і наречених був надзвичайно крутий на вроду. (Недарма вся сучасна Італія, Іспанія, Португалія, Австрія для поліпшення національних характеристик бере заміж наших посередніх, саме посередніх, сільських та хуторянських красунь! І хай щастить).

Тепер і тільки тепер, коли Високоповажний Читач отримав бодай уяву про аспірантів – «западенців» та північну столицю, можна розпочати розповідь – про події, які ще й досі хвилюють уяву рідних і близьких, а в учнів і колег викликають неприховану заздрість.

–  –  –



Pages:   || 2 |
Похожие работы:

«Національний університет кораблебудування ім. адмірала Макарова Наукова бібліотека Відділ бібліотечного маркетингу, інноваційної та методичної роботи Гуманітарно-просвітницька діяльність бібліотек: інноваційний аспект Дайджест Миколаїв 2013 Гуманітарно-просвітницька діяльність бібліотек: інноваційний аспект [Текст] : дайджест / уклад. О. І. Маєр. – Миколаїв : НУК, 2013. – 10 с. Щоб наукові бібліотеки майбутнього не були лише засобами поширення інформації, а являли собою центри формування...»

«Вісник НАН України. — 2003. — N 2 К. СИТНИК, В. БАГНЮК ВІН БАЧИВ ЧЕРЕЗ СТОЛІТТЯ 12 березня — 140 років від дня народження В.І. Вернадського Щедра українська земля дала світові чимало талановитих, яскравих особистостей. У листі до П.І. Гессе від 1 жовтня 1844 р. Тарас Шевченко писав: «История Южной России изумляет каждого своими происшествиями и полусказочными героями, народ удивительно оригинален, земля прекрасная. И все это до сих пор никем не представлено пред очи образованного мира, тогда...»

«Наукові праці. Літературознавство УДК 821.161.2.09 Галета О. І.ГРА У БІСЕР VS ГРА МІЛЬЙОНІВ: ЛІТЕРАТУРА І ФУТБОЛ На прикладі літературної антології «Письменники про футбол» показано зміни жанру антології в новій українській літературі. З переходом від модернізму до постмодернізму антологія із засобу побудови й підтримки національного літературного канону перетворюється на різновид масової літератури. Література при цьому сприймається не стільки як сфера формування культурних цінностей, скільки...»

«Національна Шкільна рада Канади, Шкільна рада Торонто та Комітет рідного шкільництва УНО Канади за підтримки Конґресу Українців Канади (КУК) запрошує Вас на Всеканадську вчительську конференцію: Українське шкільництво в Канаді: бути канадцем і залишатися українцем 4-6 травня, 2012 року 145 Evans Ave, Торонто, Онтаріо, Канада Національна Шкільна Рада КУК UCC National School Council Council Chair: Volodymyr (Vlodko) Boychuk (AB) vlodkob@eics.ab.ca Committee Members Luba Eshenko (AB)...»

«Галина Висоцька Чорноморський державний університет імені Петра Могили, Миколаїв Діяльність українців Польщі в культурній та освітній сферах (1989–2012 рр.) Українці Польщі складають 0,08% всього населення країни і є четвертою за чисельністю нацменшиною. Здебільшого представники меншини проживають у північно-західних регіонах країни, найбільше у ВармінськоМазурському воєводстві. Існує велика кількість громадських об’єднань, які організовані українцями в Польщі для захисту власних прав та...»

«Збірник наукових праць ННЦ “Інститут землеробства НААН” УДК 631.5:633.1:631.8 ЗЕМЛЕРОБСТВО О.М. Гера, кандидат сільськогосподарських наук ННЦ «ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА НААН» ПРОДУКТИВНІСТЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР ЗАЛЕЖНО ВІД РІВНЯ УДОБРЕННЯ Вирощування сільськогосподарських культур на осушуваних торфових ґрунтах, крім забезпечення оптимального водного і по живного режимів ґрунту, здебільшого таке саме, як і на суходолах. Проте є й ряд особливостей, пов’язаних насамперед із специфічними водно...»

«Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 9 (268), Ч. І, 2013 analysis. Also the work includes the study of such terms as «ritual», «rite», «custom». The article gives the explanation of the division of fields occupied by the terms mentioned above. Key words: British culture, linguaculture, ritual, religious ritual, rite, custom, worldview. Стаття надійшла до редакції 02.02.2013 р. Прийнято до друку 28.02.2013 р. Рецензент – к. філол. н., доц. Єфремова Н. В. УДК 811.112.2’373.612.2+811.112.2’42 О. Г....»

«Теми семінарських занять № Назва теми Кількість з/п годин Філософія стародавніх Індії та Китаю Антична філософія Середньовічна філософія. Філософія Відродження Філософія Нового часу (17 cтоліття ) Разом 8 Самостійна робота. Філософія, коло її проблем та роль в суспільстві 1. 3 Філософія стародавніх Індії та Китаю 2. 3 Антична філософія 3. 3 Середньовічна філософія 4. 3 Філософія Відродження 5. 3 Філософія Нового часу (17 cтоліття ) 6. 3 Німецька класична філософія 7. 4 Проблема людини в...»

«М.Г. Зеленцова УДК 801.11 АНАЛІЗ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ НОМІНАцІй КОНцЕПТУ ГРОШІ (на матеріалі фразеологізмів та прислів’їв української, російської і англійської мов) У статті розглядаються проблеми когнітивної лінгвістики: поняття «концепт», когнітивна семантика, національна лінгвокультура. Дослідження когнітивної складової мовних одиниць, зокрема фразеологізмів, є одним із актуальних напрямків сучасної лінгвістичної науки. Проведений аналіз значень фразеологічних номінацій концепту «гроші» уможливив...»

«НАУКОВІ ПРАЦІ ІНСТИТУТУ БІОЕНЕРГЕТИЧНИХ КУЛЬТУР І ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ, випуск 21 ПЛОДООВОЧІВНИЦТВО ТА ВИНОГРАДАРСТВО УДК 635.11:631.8:631.17 КОРНІЄНКО С.І., кандидат с.-г. наук, доцент, ТЕРЬОХІНА Л.А., кандидат с.-г. наук, КУЦ О.В., кандидат с.-г. наук, с.н.с., МОГИЛЬНИЙ В.В., старший науковий співробітник Інститут овочівництва і баштанництва НААН СУЧАСНІ ЕНЕРГООЩАДНІ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ МАТОЧНИХ КОРЕНЕПЛОДІВ БУРЯКА СТОЛОВОГО Представлено ефективність вирощування маточних коренеплодів буряка...»

«ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО УДК 630*1 Проф. Г.Т. Криницький, д-р біол. наук; доц. В.К. Заїка, канд. с.-г. наук – УкрДЛТУ РІСТ ТА СТАН КУЛЬТУР СОСНИ ЗВИЧАЙНОЇ В УМОВАХ ХРОНІЧНОГО РАДІАЦІЙНОГО ОПРОМІНЕННЯ Досліджується інтенсивність росту та діелектричні параметри прикамбіальних тканин лубу культур сосни звичайної, які зростають в умовах хронічного радіаційного опромінення. Встановлено сильне пригнічення росту за висотою і діаметром дерев сосни середнього і сильного радіаційного ураження. Дерева, які...»

«Компаративні дослідження слов’янських мов і літератур. 2010. Випуск 12 ръка всички твои другари за теб, каква гордост е то! (Л. Александрова) – “голосувати за кого-, що-небудь” [8, 124 – 125]. Отже, кінематичним фразеологізмам притаманні певною мірою явища полісемії й омонімії, що пов’язано зі специфічною природою самих невербальних прототипів: наявність декількох значень має своєю передумовою багатозначність відповідного жесту, в той час як фразеологізми-омоніми, маючи спільне вербальне...»

«НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ БІОЕНЕРГЕТИЧНИХ КУЛЬТУР І ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ ЗАЇКА Євгеній Вікторович УДК 633.11:575:631.52 ОЦІНКА ПОЛІМОРФІЗМУ СОРТІВ ПШЕНИЦІ М’ЯКОЇ ДЛЯ СТВОРЕННЯ НОВИХ ГЕНОТИПІВ 06.01.05 – селекція і насінництво АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук Київ – 2016 Дисертацією є рукопис Робота виконана у Національному науковому центрі «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» Науковий...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2017 www.ua.z-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»