WWW.UA.Z-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Методички, дисертації, книги, підручники, конференції

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:   || 2 | 3 | 4 | 5 |   ...   | 27 |

«Книга друга напер ед од н і Київ 2011 ББК 66.3() 8 Ф33 Федорчук Я.П. Ф33 Волинянин - К.: Видавництво «Міленіум», 2011 — Кн. 2.: Напередодні. 224 с. Друга книга «Волинянин. ...»

-- [ Страница 1 ] --

Ярослав Федорчук

Книга друга

напер ед од н і

Київ 2011

ББК 66.3() 8

Ф33

Федорчук Я.П.

Ф33 Волинянин - К.: Видавництво «Міленіум», 2011 — Кн.

2.: Напередодні. 224 с.

Друга книга «Волинянин. Напередодні» – продовжує правдиву розповідь одного з наших сучасників про свій життєвий

шлях, що тісно переплітався з нашим недалеким минулим.

Здається, сама доля автора випробовує і загартовує його в

протистоянні з несправедливістю та антиукраїнством радянської

влади в останні тридцять років її існування.

Ця книга – це широка панорама тодішніх складних політичних та соціальних протиріч, в яких змушені були жити прості люди і місцеві партійні та радянські працівники. Багато з них сліпо «проводили» в життя лінію партії, тобто Москви, інші,

– не втрачаючи української душі, – зменшували національний гніт, піднімали рівень культури, освіченості, добробуту людей.

Використовуючи, хоч і не такі вже й великі владні можливості, вони підривали самі устої комуністичної системи зсередини.

Автор аналізує пороки та хвороби минулої влади, бачить, що вони не зникли разом з нею, а в багатьох випадках перейшли до нової, ставши на шляху розбудови Української держави.

Для широкого кола читачів.

© Федорчук Я. П., 2011.

ІSBN 966-8547-89-6 © Видавництво «Міленіум», 2011.

Головний герой повісті – правда Я тримаю в руках рукопис другої книги Ярослава Федорчука. Перша книжка називалася також «Волинянин»

і присвячена подіям Другої Світової війни. Вона була добре зустрінута читацьким загалом, по ній було поставлено фільм, але я не цитуватиму літературних та кінокритиків. А просто згадаю лист однієї літньої жінки. Вона написала Ярославу Петровичу, що повернулася з Сибіру з обмороженими ногами, що ті ноги їй дуже болять, навіть світ білий немилий, а от «прочитала вашу книжку і захотілося жити».

Чесне слово, на кращу винагороду за письменницьку працю і сподіватися годі.

Та ще кілька слів про самого Ярослава Петровича. Сталося так, що мені, як депутату Верховної Ради України, було доручено працювати на Івано-Франківщині. І зокрема, в Долинському районі.

Отож я чимало поїздив по цих дивовижної краси місцях і при зустрічах з виборцями доводилося чути:

– А як розбудувалася наша Долина, коли тут першим секретарем партії був Ярослав Федорчук!

Жаліючись на беззаконня, знову повторювали – «немає на них Федорчука». І це говорили люди на національно свідомій Франківщині, в самому серці нескореного бандерівського краю. Говорили про комуніста.

І, щоб я не сумнівався, пояснювали:

– Ну, який же він комуніст? Комуністи – хочуть їсти за чужий рахунок, а це був роботяга, – і знову, – скільки він сил віддав нашій Долині! Бо одне діло язиком терти, а інше – плуга перти.

ВоЛИнЯнИн Ярослав Федорчук І мені мимоволі згадувалися слова прекрасного письменника і політика, лідера Української Демократичної партії Івана Багряного, сказані ним в еміграції ще тоді, коли Союз був «нєрушімим». А Іван Багряний говорив про те, що Украна буде вільною, і – парадокс! – цю майбутню Українську державу будуватимуть учорашні комсомольці.

Подібна парадигма була популярною в пору наївних боротьбистів, яких постріляли за ту ефемерну ідею. Але все одно, як і передбачав Іван Багряний, сьогодні незалежну Україну справді будують учорашні комсомольці. І роблять це вони по-різному: деякі з них поробилися прихватизаторами, тож і Україну будують за власним прикладом. А інші, ті, що і тоді не плескали язиками, а сумлінно працювали, зараз теж чесно трудяться, кожен на своєму місці, незважаючи на поважний вік. І через це й Україна теж різна – то злиденноолігархічна, то велика і мудра здобутками інженерів, освітян, митців чи й просто хліборобів. Без сумніву, автор повісті належить до «працьовитої когорти».

Дозволю собі ще один невеликий відступ. Якось Пастернак зауважив, що люди більше схожі на свій час, ніж на власних батьків. Це справді так. Засмикані сталінським божевіллям люди були, на жаль, більше схожі на перелякані, голодні 30-і роки, аніж на своїх волелюбних батьків, які гинули за українську волю. І потім уже інші люди були подібними до іншого часу, ну скажімо, до брежнєвського. Але, на щастя, серед них завжди були (й будуть) ті, які намагалися час змінити. Хоробрі одинаки за такі спроби мордувалися в концтаборах і в тюрмах, а інші поліпшували людям життя, розвивали культуру, освіту, науку, виробництво. Змальований у повісті Олександр Петрович (його прототип - сам автор) отримує і перемоги, й прикрі поразки, але жодного разу він не підлаштовується під час. І тому через історію його життя, через особисті успіхи або невдачі бачиться загальне, всеохоплююче. А ця книжка, по суті, є своєрідною сповіддю і Книга друга напередодні письменника, і громадянина. І водночас сповіддю багатьох з нас. Правдивою, не лукавою.

Впевнений – саме ця безкомпромісна правдивість, що домінує в книжці, через роки приверне увагу наших дітей та онуків, бо вони зможуть вивчати ті історичні реалії, які характеризують цілу, не таку вже й далеку, епоху, і робити належні висновки.

Особисто захоплююсь вмінням автора поєднати, здавалося б, сухі факти та глибокі аналітичні роздуми з літературною лаконічністю їх викладу. Поєднати суворість і часто непривабливість минулих реалій з ліризмом, ніжністю та чистими глибокими почуттями.

Отож, і Ярослава Федорчука, як мені здається, читатимуть усі. Особливо ті, хто захоплюється не сюжетними лабіринтами, а надає перевагу жорсткій реальності буття, яка, незалежно від того, про які часові параметри йдеться, щоразу все одно проектується на буття сьогоднішнє, з усіма причинами й наслідками.

Таким чином, йдеться не про «лабіринчастий сюжет», а про сюжетну, життєву лінію, до якої були подібні чимало інших людських доль (і в цьому теж не штучність, а правдивість розповіді). Сюжет книги починається так, як у ті роки й починалося життя багатьох молодих людей: після закінчення інституту молодий інженер їде за призначенням на місце роботи.

Стоїть біля відчиненого вікна вагона і з цікавістю спостерігає за недалекими вже горами. Прямує він у нафтоносне місто, в Долину. В дорозі знайомиться з бригадиром вишкомонтажників, а згодом стикається і з суворою реальністю.

А суть цієї реальності звучить в словах такого собі Константинова:

«Те, що вчили в інституті, забудьте. Мені однаково, чи ти був відмінником, чи ледь здав екзамени. Мені потрібно, щоб ви працювали на робочих місцях і менше думали. Думки заважають працювати» (курсив мій – В.Т.).

Таке ставлення до знань, до інтелекту було характерним не лише на нафтопромислах. «Менше думати» – цей девіз ВоЛИнЯнИн Ярослав Федорчук можна було б поставити епіграфом до тогочасних настанов партії. Адже самостійна думка – то вже відгонить крамолою і згодом Олександр Петрович не раз у цьому переконається (хоча б і тоді, коли до нього – вже партійного секретаря – прийшли «гості» з КДБ).

Ця бездумна теза робила з людей біологічних автоматів, роботів, які просто не розуміли, в якому часовому вимірі вони живуть, і що вимагає від них конкретна ситуація. Ось досить рельєфно виписаний епізод загальних зборів у заводському Будинку культури кінця 80-х минулого століття. Тоді вже пробуджувалася до волі Україна, люди нарешті починали себе усвідомлювати людьми, і Симоненкове «ти знаєш, що ти людина?» переходило з літературної категорії в громадянську.

Але партійний бонз, такий собі Посторонко (ну майже знакове прізвище, як у Володьки Лободи з Гончаревого «Собору»!), так і не може відірватися від раніше написаного. Та парадокс в іншому. Парадокс у тому, що, якби навіть цей горе-керівник області і не читав з паперу, то все одно не міг би відірватися від написаного - від того, що йому вклали (вписали) в голову ще вищі начальники. І цей «посторонній» у новому часі чоловік настільки запрограмований і закостенілий, що вже наперед приречений на несприйняття людьми. І тому, коли Ярослав Федорчук розповідає, як під час виступу Посторонка в залі наростав шум, невдоволення, звучали обурливі вигуки, то ми асоціативно відчули, як той шум і те невдоволення виплескувались назовні, далеко за стіни й інших Будинків культури.

І поширилися вони по всій імперії, яка доживала свої останні червоні дні.

Тож марно було сподіватися, що і такі «посторонки», й ще вищі партійні вожді та вождики здатні запропонувати щось нове, власне. Адже вони, як мислячі люди, вже перестали існувати. Вони вже знищили самі себе, бо щиро прислухалися до поради не того, а дуже високопоставленого Константинова «менше думати». І в цьому безжальний вирок Книга друга напередодні не лише конкретним персоналіям, а й усій системі, з якою Олександр Петрович ніколи, по суті, так і не був згоден.

Він, з великим ризиком для себе, доводив хибність «наукових» догм системи в Академії суспільних наук. Де і як міг підривав підвалини політичного, економічного і навіть суспільного централізму. Відстоював українську мову, культуру, правдиву історію свого народу.

Він не сприймав цієї системи і тоді, коли, як побратиму та однодумцю, тиснув руку електрозварнику, що виготовив хрест з бурильних труб і потім встановив його на крутому схилі гори, де загинуло сімнадцять вояків УПА.

І не згоджувався з тією сатанинською системою, коли приходив в уніатський Гошівський монастир, милувався величною церквою і заворожено дивився, як під деревами молилися прочани.

Опирався і по-своєму протестував та ламав цю систему й потім, коли з ризиком для себе боронив порядних людей перед полковниками КДБ та заперечував реанімацію сталінщини. Я б навіть сказав більше. Коли замість пустодзвінних балачок Олександр Петрович облаштовував якийсь дитячий садочок або відстоював будівництво на Франківщині великого заводу, то це теж був своєрідний опір системі.

Та головне, за що і літературного героя, і автора повісті постійно пантрували кадебісти (і в московській Академії, і в Долині, і у Франківську) – так це за його українську позицію.

За любов до України, за відчуття причетності до свого роду й народу. І тому він і працював, і жив «не втрачаючи української душі» – ці слова доктора історичних наук, професора Володимира Сергійчука про Ярослава Федорчука вичерпно характеризують його письменницьке і життєве кредо.

Весь сюжет повісті побудований на життєписі її головного героя. Навколо нього гуртуються інші персоналії, так чи інакше його стосуються всі викладені тут події та розвиваються життєві колізії. Отож, і партійні секретарі (той же ВоЛИнЯнИн Ярослав Федорчук Віктор Федорович Добрик, уявлення про якого після прочитання рукопису у мене зовсім змінилося), і вже рухівці або й просто майже випадкові персонажі розглядаються нами крізь призму головного героя повісті. І ось тут я раптом ловлю себе на думці, що отой головний герой - навіть не Олександр Петрович! Головний герой цієї повісті - сама правда.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


І цією правдою повість і світла, і, я б сказав навіть так, — художньо красива. Прочитай, шановний читачу, цю сповідь і сам збагатишся тією правдою та її чистотою.

–  –  –

олександр стояв біля відкритого вікна вагона і з цікавістю спостерігав за недалекими вже горами. Позаду залишилися Стрий, Моршин, Болехів. Поїзд наближався до, як тоді говорили, нафтової Долини. Біля села Гошів, коли завиднівся на горі знаменитий монастир, багато пасажирів почали хреститися, а декілька жінок, впавши на коліна, щиро молилися.

– Що це за храм? – запитав юнак у вже немолодого чоловіка, котрий стояв поруч з ним біля вікна.

Той пильно подивився на Олександра і, не відповівши на запитання, в свою чергу запитав:

– Видно, ви не тутешній. Куди їдете? Часом не в Долину? Там я вже бачив молодих інженерів. Цього року їх багато прислали на роботу. Мені здається, що і ви інженер. – Помовчавши, додав: – Я запримітив вас ще на Львівському вокзалі.

Кремезної статури, з великими натрудженими руками та тихою манерою розмови, чоловік викликав довіру. Тим більше, що його спостережливості можна було позаздрити.

Олександр не полюбляв людей, які уникали відповіді. Та цього разу в душі не було незадоволення. Він розповів незнайомВоЛИнЯнИн Ярослав Федорчук цю, що, дійсно, їде на роботу в Долинську контору буріння нафтових та газових свердловин. Має направлення з інституту.

– От і добре, – наче зрадів незнайомець. – Я працюю бригадиром вишкомонтажників, правда, в Болехівській конторі глибокого буріння. Будуємо бурові. А звати мене Василь Дмитрович Рабуцький. Думаю, будемо зустрічатись. А щодо монастиря, колись ще переговоримо.

Так Олександр познайомився з першим нафтовиком Долини, кваліфікованим спеціалістом, доброю, великої душі людиною.

Нові знайомі вже разом вийшли з вокзалу на курну гравійну дорогу, що тягнулася в бік шосе Івано-Франківськ, ще тоді Станіслав, – Львів. Серпнева спека, клуби пилюки, що здіймали великогабаритні вантажні машини, та пішоходи, які не знали куди подітися від каміння, котре летіло з-під коліс цих машин – перші, далеко не кращі враження молодого спеціаліста.

– Це вам не Львів, – наче відгадав враження Олександра бригадир. – Побачите ще не таке. Видобуток нафти

– важка робота. Та найбільше допікає не спека і курява, а багнюка, дощі і холод. Так що готуйтеся до всього.

Олександр і без бригадира добре знав ті важкі умови, в яких працюють нафтовики. Але йому не хотілось підтакувати.

Натомість запитав:

– А що, можна по-іншому? Скрізь однаково і в Башкирії, і в Грозному.

– Можливо і однаково, але можна і по-іншому, – бригадир, очевидно, знав більше, ніж говорив.

Пізніше він розкаже Олександру про порядок і культуру на нафтопромислах Ріпного за часів Польщі, про високу заробітну платню працюючих, зокрема і робітників. Правда, мовить бригадир з глибокою образою в голосі, працювали спеціалістами тільки поляки та німці. Українці були лише на підсобних малооплачуваних роботах. Підсобником працював Книга друга напередодні і він сам. А вже, пройшовши відповідне навчання за радянської влади, став високопрофесійним монтажником. Та заробляє не більше, ніж підсобник за колишньої Польщі, коли працював на іноземних панів. – Що ж змінилося? – і після довгої паузи додасть, – лише одне: мій син навчається в інституті. За Польщі цього не було б. За навчання потрібно було платити великі гроші. А все інше... Та ви знаєте і самі.

Рабуцький довів Олександра до приміщення контори буріння і почав прощатися.

– Поспішаю на автобус, щоб добратися додому, в село Ціневу. А це не близько, в Рожнятівському районі. Вам сюди у відділ кадрів, на другий поверх.

Попрощалися як давні знайомі.

– Що мені з вами робити, куди направляти? Всі посади зайняті! – почала причитати ще не зовсім у літах з пофарбованим до білизни волоссям жінка.

У невеличкій кімнаті, більше схожій на клітку, завідувачка відділом кадрів, яку звали Тая, зі своїм столом займала добру половину площі. Олександр насилу втиснувся на стілець і очікував, коли блондинка перейде до справи. Але чим уважніше він придивлявся до неї та вислуховував її бідкання, тим більше переконувався, що вона щиро збентежена і говорить правду. Молодих інженерів запросили значно більше, ніж було вільних штатних посад. Більше того, не було навіть вільних місць для робітників високих розрядів.



Pages:   || 2 | 3 | 4 | 5 |   ...   | 27 |
Похожие работы:

«УДК [378.147:504]:351.743 О. В. Зуб, Ю. Д. Бойчук ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА І ВИХОВАННЯ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ АКАДЕМІЇ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ Військова діяльність є одним з екологічно небезпечних видів діяльності. У процесі її здійснення відбувається шкідливий вплив на навколишнє середовище. Рівень професійної підготовки офіцерів в значній мірі визначає можливість вирішувати завдання службовобойової та повсякденної діяльності в умовах екологічної кризи. Екологічна освіта та виховання необхідні для...»

«ISSN 2078–4333. Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. 2012. Випуск 31. C. 248–257 Visnyk of the Lviv University. Series International Relations. 2012. Issue 31. P. 248–257 УДК 008: 130.2: 316.722: 334.716 ВПЛИВ КУЛЬТУРИ НА ТРАНСНАЦІОНАЛЬНІ ЗЛИТТЯ ТА ПОГЛИНАННЯ Ірина Єлейко, Христина Данилюк Львівський національний університет імені Івана Франка, вул. Січових Стрільців, 19, м. Львів, Україна, 79000, тел.(032)23-94-781, e-mail: yeleychuk@yahoo.com Проаналізовано вплив...»

«Вісник НАН України. — 2003. — N 2 К. СИТНИК, В. БАГНЮК ВІН БАЧИВ ЧЕРЕЗ СТОЛІТТЯ 12 березня — 140 років від дня народження В.І. Вернадського Щедра українська земля дала світові чимало талановитих, яскравих особистостей. У листі до П.І. Гессе від 1 жовтня 1844 р. Тарас Шевченко писав: «История Южной России изумляет каждого своими происшествиями и полусказочными героями, народ удивительно оригинален, земля прекрасная. И все это до сих пор никем не представлено пред очи образованного мира, тогда...»

«В.С. Калашник УДК 811.161.2’371 ЛІНГВОКУЛЬТУРНІ ТА ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНІ ВИМІРИ СЛОВА В ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ (на матеріалі оповідання Григора Тютюнника «Холодна м’ята») У статті розглянуто слововживання як чинник формування культурної значущості художнього тексту у зв’язку з особливостями його ідіостилю. На матеріалі оповідання Григора Тютюнника «Холодна м’ята» показано особливу роль заголовного вербального символу й розвиток його смислової структури суміжними словообразами. Проаналізовано...»

«Вісник № 2 (42), т. 1 ЖНАЕУ 2014 Перспективи подальших досліджень полягають в пошуках пластичних ранньостиглих сортів та розробках елементів сучасної інтенсивної технології вирощування сої. Література 1. Бараев А. И. Теоретические основы почвозащитного земледелия / А. И. Бараев // Проблемы землемледелия: науч. тр. ВАСХНИЛ. – М., 1978. – С. 22–35. 2. Величко В. А. До оцінки земельних ресурсів Українського Полісся / В. А. Величко // Землеробство України в XXI ст.: матеріали Всеукр. наук.-практ....»

«Випуск 1 2, 2014 УДК 633.11:631.524.19 Л.М. Голик, В.М. Стариченко, А.М. Кирильчук, кандидати сільськогосподарських наук Є.В. Заїка, С.О. Ковальчук, О.В. Гірко, наукові співробітники ННЦ „ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА НААН” ВИХІДНИЙ МАТЕРІАЛ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ М’ЯКОЇ, СТВОРЕНИЙ НА ОСНОВІ ТЕРМІЧНИХ МУТАНТІВ Пшениця м’яка яра завжди була і є страховою культурою для пшениці озимої. Головний недолік пшениці ярої в тому, що вона формує врожайність нижчу, ніж у пшениці озимої, за рівних умов, озима ж пшениця має...»

«Управління культури Полтавської обласної державної адміністрації Обласна бібліотека для дітей імені Панаса Мирного Все починається з дитинства ( Методичні поради бібліотекарям по популяризації книг серії “Життя видатних дітей” ) Полтава – 2009 Видатний французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері стверджував, що “всі ми родом з дитинства”. Саме в дитинстві зароджуються наші мрії та гартується воля і розум. Саме в дитинстві визначається щасливий і правильний напрямок долі. “Родом з дитинства”...»

«ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ VISNYK LVIV UNIV. Серія журн. 2009. Вип. 32. С. 177–182 Ser. Journ. 2009. Is. 32. P. 177–182 УДК 007:304:070 ІДЕЙНА ТРАНСФОРМАЦІЯ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ПОГЛЯДІВ ІВАНА ФРАНКА ВІД СОЦІАЛІСТИЧНИХ ДО НАЦІОНАЛЬНИХ ІДЕАЛІВ (ПУБЛІЦИСТИЧНИЙ АСПЕКТ) Галина Синичич1 Львівський національний університет імені Івана Франка, вул. Генерала Чупринки, 49, 79044, Львів, Україна, е-mail: journft@franko.lviv.ua Проаналізовано поетапну трансформацію суспільно-політичних поглядів Івана Франка в...»

«Випуск 23 2013 УДК 378.147:811.111 ОРГАНІЗАЦІЯ ПОЗААУДИТОРНОЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ З ОВОЛОДІННЯ АНГЛОМОВНОЮ КОМПЕТЕНТНІСТЮ В ДІАЛОГІЧНОМУ МОВЛЕННІ Задорожна І.П., докт. пед. наук (Тернопіль) У статті запропоновано методику організації самостійної роботи майбутніх учителів з оволодіння англомовною комунікативною компетентністю в діалогічному мовленні, розроблено типологію вправ для навчання діалогів, обгрунтовано методику організації самостійної роботи з оволодіння діалогічним...»

«УДК 659.118: 811.111' 81'367 С. К. Топачевський, аспірант (Житомирський державний університет імені Івана Франка) СИНТАКСИЧНІ ПРОЯВИ ЗНИЖЕННЯ КАТЕГОРИЧНОСТІ ВПЛИВУ В АНГЛОМОВНИХ РЕКЛАМНИХ ПОВІДОМЛЕННЯХ У статті розглядається синтаксичний прояв тактики зниження категоричності впливу в англомовних рекламних повідомленнях, яка є одним із проявів інтерперсональної етикетизації рекламного дискурсу. Синтаксичні особливості рекламного дискурсу досліджуються з точки зору їх формально-семантичної...»

«A. Verstappen, H. Inggamer, P. E. Mercke, M. A. Jongsma and H. J. Bouwmeester] // Jornal of Chemical Ecology. – 2003. № 11. P. 41 – 48.21. Feldman A. M. Life table and male matt of ing competitiveness of wild type and of a chromosome mutation strain Tetranychus urticae in relation to genetic pest control / A. M. Feldman // Entomologia Experimentelis et Applicata. – 1981. № 11. – P. 111 – 125.22. Markus Knapp. Population models for threshold-based control of Tetranychus urticae in small-scale...»

«Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 9 (268), Ч. ІІ, 2013 ЛІНГВІСТИКА УДК 811. 111’221 Л. Л. Макарук РІВНЕВО-ІЄРАРХІЧНІ ФУНКЦІЇ ПІКТОГРАМ ТА ІДЕОГРАМ Комунікація – це ключовий чинник функціонування інформаційного суспільства, котра, як свідчить аналіз, набуває нових форм і способів. Вербальні та невербальні засоби, що формують структуру англомовного газетного дискурсу, розглядають у межах прагматики, когнітивістики та соціокультурології (В. В. Богуславська, М. М. Володіна, О. С. Кубрякова, Л. В....»

«УДК [616.311.2. – 002.2 – 053.5 – 085.242] ЗАСТОСУВАННЯ ПРЕПАРАТІВ «ЛІСОБАКТ» ТА «ЛАЦИДОФІЛ®WM» МОЖЕ ПІДВИЩУВАТИ ЕФЕКТИВНІСТЬ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОГО КАТАРАЛЬНОГО ГІНГІВІТУ І-ІІ СТУПЕНІВ ТЯЖКОСТІ В ДІТЕЙ ВІКОМ 12-15 РОКІВ П. М. Скрипников, Т.В. Поліщук, О.А. Шликова, В.І. Шинкевич ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія» Резюме Исследование микрофлоры зубного налета/бляшки для уточнения этиологических и патогенетических особенностей хронического катарального гингивита...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2017 www.ua.z-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»