WWW.UA.Z-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Методички, дисертації, книги, підручники, конференції

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:   || 2 |

«Випуск 18 ІСТОРИЧНІ НАУКИ УДК 94 (477) «XVIII–XIX» [Потоцькі] Кривошея І. І. Графи Потоцькі (герб «Пилява») на службі Російській короні (кінець XVIII – початок XX ст.) Автор ...»

-- [ Страница 1 ] --

Випуск 18

ІСТОРИЧНІ НАУКИ

УДК 94 (477) «XVIII–XIX» [Потоцькі] Кривошея І. І.

Графи Потоцькі (герб «Пилява») на

службі Російській короні (кінець XVIII –

початок XX ст.)

Автор висловлює щиру подяку Інституту інтердисциплінарних досліджень «Artes Liberales» (Orodek Bada nad Tradycj

Antyczn w Polsce i w Europe rodkowowschodniej) Варшавського

університету за надану можливість наукового стажування в

Республіці Польщі (листопад 2008 року), що дозволило написати

пропоновану статтю.

Аналізується кар’єра графів Потоцьких у державних інституціях Російської імперії. Охарактеризовано найбільш яскраві приклади сходження представників відомого польського аристократичного роду кар’єрною драбиною.

Ключові слова: Потоцькі, Правобережна Україна, державна служба, імператорський двір, ордени, Російська імперія.

Після руйнації Речі Посполитої багато магнатських родин залишилися в Росії, де почували себе досить впевнено і в економічному, і в політичному плані. Три поділи, що відбулися у другій половині XVIII ст.,змусили аристократію Речі Посполитої обирати – зберегти відданість втраченій державі чи стати лояльними новій владі. Це складне, але реальне завдання – як зберегти суспільний та соціально–економічний вплив в нових умовах, коли більшість земельних володінь опинилися в складі Російської імперії та імперії Габсбургів, представники магнато–шляхетської верхівки вирішували по–різному.

Процес інтеграції польської аристократії у російське імперське суспільство активізувався у другій половині XVIII ст. До поділів Речі Посполитої бачимо економічне співробітництво магнатів із Російською імперією, а також про ситуативну проросійську орієнтацію окремих представників польських аристократичних родин, що втілилася, наприклад, у Торговицькій конфедерації (1792 р.). Росія, ще до прийняття рішень Гродненським сеймом, запропонувала магнатам і шляхті присягнути на вірність Єкатерині ІІ. До 5 квітня 1793 року присягу на вірність російській короні склали Сангушки, Потоцькі та інші. Встановлення російської влади в приєднаних землях могло привести до загострення ситуації на рівні суспільної верхівки, тому шляхта, як суспільний стан, не просто увійшла до складу підданих Росії, а й була зарахована до дворянства. Імператрицею Катериною ІІ було оголошено, що «законное Випуск 18 ІСТОРИЧНІ НАУКИ владение и имущество, каковые кому «из обывателей» по правам Польской Республики принадлежат, остаються при всей их неприкосновенности»

[1,82].

Інтеграція польської аристократії у російське суспільство наприкінці XVIII – на початку ХХ ст., на нашу думку, відбувалася різними шляхами:

• по–перше, через інкорпорацію та легітимацію її до стану російського дворянства із збереження всіх майнових і суспільних привілеїв, які вона мала у Речі Посполитій [2];

• по–друге, службою у російських військах та при імператорському дворі. Хоча варто зауважити, що ця лояльність закінчувалася під час польських повстань 1830–1831 років та 1863–1864 років;

• по–третє, через укладення шлюбів з представниками впливових російських дворянських родин.

Питання статусу нобілітету Речі Посполитої та її суспільної асиміляції в імперські структури розглядали у своїх дослідженнях ще наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. в загальноросійському контексті дослідники О. Романович–Славатинський [3], С. Корф [4].

У радянській українській історіографії серед багатьох досліджень привертає увагу книга В. Смолія [5], в якій автор подає аналіз ситуації на правобережних землях перед і в період поділів Речі Посполитої, піднімає питання статус аристократії Речі Посполитої в умовах нового, російського режиму на теренах південно–західних губерній.

В сучасній українській історіографії вже є досліджень, що присвячені аналізу згаданих процесів [6;7;8] але все ж бракує студій, які б показали інтеграцію окремого роду в російське суспільство. Хоча певні успіхи в цьому плані вже зроблено, але згадану проблематику не виокремлено з загальної історії роду [9] або якоїсь його окремої гілки [10;11].

Серед польських студій в першу чергу варто згадати книги Єжи Лоєка про окремих представників роду Потоцьких [12;13], а також цікаву монографію Ярослава Чубатого, в якій він висвітлює політичний вибір та компроміс поляків у 1795–1815 роках[14].

Широкого розголосу набули книги французького історика Даніеля Бовуа [15;16;17]. Ґрунтовно дослідивши суспільні взаємини шляхти з царатом і селянством в їх розвитку, автор аналізує роль і місце аристократичних родів в суспільному житті Правобережної України. Мозаїка інформації про Браницьких, Любомирських, Потоцьких та інших, все ж не дає конкретної картини стосунків окремих родів з імперським центром.

Розглянемо службу польської аристократії на прикладі роду Потоцьких (герб «Пилява»). Відомі дві лінії роду: Срібна Пилява, або Гетьманська лінія, а також Золота Пилява, або Примасовська. Представники обох ліній були і економічно, і суспільно–політично інтегровані в російське суспільство. Наведемо перелік фактів, що засвідчують службу представників роду Російській короні: Гетьманської лінії: Ян (1764–1815) – відомий історик та етнограф, археолог та письменник у 1799 році здобув чин таємного радника в Росії; Северин (1762–1829) – таємний радник та кавалер російського ордену св. Алєксандра Нєвського; Ярослав (1784–1838) – генерал–майор російських військ, маршалок Імператорського Двору;

Антоні (1780–1850) – бригадний генерал російських військ у 1816–1828 роках, таємний радник з 1843 року. Леон/Лев (1879–1860) – дійсний таємний радник, надзвичайний посол і повноважний міністр від Росії Випуск 18 ІСТОРИЧНІ НАУКИ у Стокгольмі та Неаполі, кавалер російського ордену св. Алєксандра Нєвського [18;19,28–29; 20,731–732]; Александр (1776–1845) – великий конюший імператорського двору, Август (1846–1905) – камер–юнкер (1881), камергер (01.05.1900); Cтаніслав (?–1887) – конюший, а згодом обер–церемонійместер Імператорського двору; Йозеф (1862) – камер– юнкер (1888), камергер (1901) [20,743–757]; Примасовської лінії: Теодор (1730–1812) – таємний радник [20,758]; Родрік (1833) – камергер;

Станіслав (1836–1882) – поручик російської артилерії; Генріх (1869) – камер–юнкер російського двору (04.08.1897) та депутат російської Державної Думи (1907) [20,769–771].

Нижче розглянемо ці та інші приклади детальніше. Граф Антоні Протази Яцек Потоцький, більше відомий як Прот Потоцький (1761– 1812), відомий промисловець та банкір, за протекцією Станіслав Потоцького теж був прийнятий на російську службу, але пробув на ній недовго і в кілька прийомів: 06.05.1793 – таємний радник, 1793–1796 роки – відпустка, 05.02.1797–13.08.1798 – сенатор ІІІ–го департаменту [21,547].

Станіслав Щенсни Потоцький (1752–1805) – організатор Торговицької конфедерації, відомий масон, служив Російській імперії у чині генерала від інфантерії [22; 20,750]. Ще до другого поділу був відзначений імператрицею Єкатериною ІІ у 1782 році орденом св. Андрія Первозванного, а у січні 1788 року, за заслуги в організації російських магазинів у прикордонні Речі Посполитої був нагороджений еполетами, прикрашеними діамантами. Як свідчить генерал–майор Шереметьєв, «Станислав Щенсны Потоцкий присягнул на верность российской короне в числе первых 28 марта в Житомире» [23,712]. У 1795 році, на думку польських дослідників, після повернення зі змушеної еміграції в Росію, він був нагороджений орденом Александра Нєвського й одержав чин генерала від інфантерії [24,188–199]. Інше джерело називає дату дарування генеральського звання – 17 листопада 1796 року. Звільнений від служби 30 жовтня 1798 року [23,712].

Сини та онуки продовжили шлях, обраний Станіславом. Наведемо найбільш яскраві приклади відданої служби його синів від двох з трьох шлюбів – від Юзефіни та Софії. Патентом Єкатерины ІІ від 4 листопада 1793 року графу Станіславу Потоцкому (1782–1831), сину Станіслава Щенсни та Юзефіни, був пожалований чин корнета лейб–гвардії кінного полку [25]. Щоправда, в «Русском Биографическом Словаре», вказано іншу дату – 1 квітня 1793 року, а згодом звільнений за малолітством (1796). Це була «служба», характерна для часів Єкатерини ІІ, коли ще змалку записували до якогось полку. Дійсно служити російській короні Станіслав Російській імперії з 1803 року: 14.05.1803–04.11.1804 – поручик лейб–кірасирського Її Величності полку; з 04.11.1804 – поручик лейб–гвардії кінного полку; з 1805 – у закордонному поході, нагороджений орденом св. Анни (3 ст.); 02.06.1807 – орден св. Владіміра (4 ст.) і золота шпага «За хоробрість»; 1807 – штаб–ротмістр; 14.01.1809 – відставка у чині ротмістра; 18.04.1809 – камергер; 04.08.1809 – повернувся на військову службу в чині підполковника армійської кавалерії; 20.12.1810 – флігель–ад’ютант імператора і переведений у Преображенський полк;

15.09.1811 – полковник; 1812 – нагороджений орденом св. Анні (2 ст. з діамантами) за звитягу під Бородіно; 1813 – командувач драгунським полком, згодом 1–м Українським, нагороджений орденом св. Владіміра Випуск 18 ІСТОРИЧНІ НАУКИ (3 ст.); 15.09.1813 – генерал–майор, а після битви під Лейпцигом нагороджений орденом св. Георгія (4 ст.), пруським орденом Червоного Орла (2 ст.) та австрійським орденом Леопольда; 1814 – нагороджений баварським орденом Максиміліана та Йосифа; 1815 – нагороджений орденом св.

Анни (1 ст.); 01.07.1817–06.09.1822 – генерал–ад’ютант, черговий генерал Головного Штабу польських військ у Варшаві; з 25.05.1826 – таємний радник і обер–церемоніймейстер Імператорського Двору [26].

«Формулярний список о службе умершего Гофмаршала Двора Его И.М.В….» ілюструє кар’єрне сходження Ярослава Потоцького (1784–1838), теж народженого Юзефіною, і рясніє орденами й медалями: російськими: св. Анни (1ст.), св. Владіміра (ІІІ ст.), австрійським св.

Леопольда, французьким св. Людовика, шведським Північної Зірки (1 ст.), баварським військовим та Пруським орденами. Кавалер, нагороджений також медаллю 1812 року за взяття Парижа та знаком відзнаки «безпорочной» служби за 15 років: 16.12.1806 – актуаріус колегії Іноземних справ;

14.02.1808. – камер–юнкер Двору; 03.06.1810 – інженер–полковник резерву Корпусу Інженерів Шляхів Сполучень; 10.11.1812 – нагороджений св. Владіміра (3 ст.); 16.05.1813 – переведено у кавалерію; 04.04.1814 – флігель–ад’ютант імператора; 30.08.1816 – нагороджений австрійским, французьким, баварським та пруським орденами; 30.08.1816 – надано чин генерал–майора кавалерії; 25.02.1817– внесений у список генералів свити імператора; 10.10.1822 – звільнений із служби з мундиром, за приватними причинами; 25.05.1829 – чиновник особливих доручень МВС по департаменту поліції; 15.07.1829 – указом Сенату перейменований в дійсні статські радники; 31.12.1829 – гофмаршал, з наказом бути постійно присутнім при придворній конторі; 28.07.1830 – нагороджений шведським принцем орденом; 22.08.1830 – нагороджений відзнакою за 15 років «безпорочной» служби; 18.04.1831 – нагороджений орденом св. Анни (1 ст.);


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


11.05.1830–24.03.1833 – член опікунської ради «Заведений общественного презрения в Санкт–Петербурге» та опікун «Дома презрения сирот» [27].

Його син Константи (1816–1857) також служив офіцером гвардії в російських військах [20,751].

Син Станіслава Щенсни від шлюбу з Софією Aлександр (1798–1868), розпочав кар’єру з 14 класу (указ російського імператора від 15 листопада 1818 року), а через 10 років став полковником російської армії – брав участь у війні з турками (1828–1829 рр.) [28,61;29,759–760].

Нижче наводимо фрагмент із формулярного списку іншого Софіїного сина – Болеслава (1805–1893): 23.11. 1821 – портупей–юнкер Українського Уланського полку; 14.08.1823 – корнет, потім переведений у Кавалергардський полк; 05.01.1827 – звільнений з військової служби в чині поручика; 27.11.1828 – перейменований у титулярні радники та причислений до Департамента Уділів; 06.12.1828 – камер–юнкер Імператорської Двору; 11.12.1834 – після звільнення від служби в чині камер–юнкера причислений до Міністерства народної освіти; 07.06.1838 –камергер;

07.12.1838 – попечитель Немирівської гімназії; 28.06.1840 – нагороджений орденом св. Анни (2 ст.); 27.10.1842 – колезький асесор [25].

Цей список допоміг доповнити і уточнити відому інформацію про Болеслава Потоцького, яка міститься на сторінках Польського Словника Біографічного у статті Е. Козловського та біографічного словника В. Колесник «Відомі поляки в історії Вінничини». У 1843–1848 роках він служив на різних посадах в Королівству Польському. З 1854 року – Випуск 18 ІСТОРИЧНІ НАУКИ церемоніймейстер, а з 1861 року – гофмейстер імператорського двору.

У 1856 році він одним з герольдів–розпорядників коронації російського імператора Алєксандра ІІ, а згодом став великим виночерпієм (підчашим), це була висока посада, але без політичного впливу при дворі [30,800–801].

Залишаючись почесним попечителем Немирівської гімназії (1866 р.), він переїздить до Санкт–Петербургу і продовжує блискучу кар’єру: з 1874 – обер–шенк імператорського двору, нагороджений орденами св. Анни 1 ст.

(1866), св. Владіміра 2 ст. (1854) і 3 ст. (1871), св. Станіслава 1 ст. (1859), Білого Орла (1877) та Алєксандра Нєвського (1888) [21,525–528].

Северин Потоцький (1762–1829) успішний політичний та державний діяч, який досяг значних успіхів на ниві державної служби в Російській імперії, особливо в галузі освіти, зокрема брав участь у заснуванні університету в Харкові і був нагороджений орденом Алєксандра Нєвського. Його кар’єра в імперії розпочалася після третього поділу Речі Посполитої, коли він склав присягу на вірність російській цариці.

Хронограф сходження службовою драбиною виглядає наступним чином:

до 21.01.1799 – камергер Імператорського Двору; 4.06.1801 – таємний радник, з фактичним прикріпленням до ІІІ–го департаменту Сенату;

з 8.09.1802 – член Комісії училищ при Міністерстві народної освіти; з 09.09.1802 – член Комітету у справах білоруських євреїв; 21.01.1803– 25.03.1817 – попечитель Харківського учбового округу; з 31.08.1809 – член Комітету по розгляду стану поштової кореспонденції; з 07.03.1809 – член Комісії по підготовців «Полного собрания законов Россйской империи»;

з 17.01.1810 – член Державної ради; 02.10.1827 – дійсний таємний радник [31,699–704].

Син Северина Потоцького, Леон/Лев (1789–1860), також здійснив вдалу кар’єру: 1808 рік: 15.03 – актуаріус Колегії іноземних Справ, а з 14.11 – служив в російській місії в Неаполі; 12.12 – камер–юнкер імператорського двору; з 15.03.1810 – служив у Віденській дипломатичній місії; з 30.09.1812 – у Лондонській дипломатичній місії; 08.06.1814 – пожалуваний у камергери; з 11.05.1815 – головний секретар по іноземному листуванні при Тимчасовому Уряді Царства Польського; 1818 – дійсний статський радник; 1828 рік: 01.01 – надзвичайний посол та повноважний міністр при португальському королі, 01.06 – таємний радник; 1833 рік:

20.01 – звільнений з посади посла у Ліссабоні; 05.12 – нагороджений орденом св. Анни (1 ст.); 20.06.1836–31.05.1839 – надзвичайний посол та повноважний міністр в Швеції 19.06.1841–1.04.1847 – надзвичайний посол та повноважний міністр в Неаполі; 16.07.1846 – член Державної Ради; 21.04.1847 – дійсний таємний радник; 1856 – пожалуваний у обер–гофмейстри імператорського двору і нагороджений орденом св.

Алєксандра Нєвського [32,697].

Становище жінки в тогочасному європейському суспільстві дозволяло представницям прекрасної статі ставати лиш фрейлінами та статс–дамами імператорського двору. Наведемо лише два приклади. Так, друга дружина Станіслава Щенсни Потоцького Юзефіна Амалія (1752–1798) була кавалерствуючою дамой ордену св. Єкатерини та статс–дамою імператриці Єкатерини [33,740–742]. Потоцька Александра (1818–1892), донька Станіслава Септима (1782–1831), з 1836 року була дамою Імператорського Двору [34,731–732].



Pages:   || 2 |
Похожие работы:

«Жиленко М.В. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, факультет психології, к.пед.н., доц. кафедри педагогіки ТЕНДЕНЦІЇЇ РОЗВИТКУ МЕТОДОЛОГІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ КЛАСИЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ В статті розглянуто роль класичних університетів у забезпеченні розвитку суспільства у відповідності з вимогами його провідної організаційної культури. Досліджено основні тенденції сучасної університетської освіти. Запропоновано відповідь на запитання: в рамках якого типу навчального...»

«Ярмолинецька централізована бібліотечна система Бібліотека – філіал с. Волудринці Інформаційно-довідкове видання Волудринці, 2015 р. ББК 92 (4 УКР-ХМЕ) В Волудринці: моє рідне село :інформаційно-довідкове видання/ Ярмолинецька ЦБС, Б-ф с. Волудринці;упоряд. Пастушенко М.О. – Волудринці, 2015. – 16 с.: фото. В інформаційно-довідковому виданні «Волудринці: моє рідне село» подано МАТЕРІАЛИ про село Волудринці, його історію, місцевість та краєвиди. Видання розраховане на масових користувачів....»

«Київ «Сучасний письменник» ББК 63.3(УКР4). Л64 Шановні читачі! Ви тримаєте в руках книгу про історію мого рідного села П'ятничани Чемеровецького району Хмельницької області. 518 років тому розпочався відлік «офіційної біографії» цього населеного пункту. Чарівне місце розташування — поряд річка, ліс і багаті чорноземи були основними чинниками, що притягували у це місце хліборобів. Знаходячись біля 450 років на кордоні великих держав, село та його околиці протягом цього часу було частиною...»

«LIFELONG LEARNING – СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ Харківська А.А. Харківський гуманітарно-педагогічний інститут Анотація. У статті висвітлені деякі аспекти впровадження системи безперервної освіти. Розкриваються наукові основи андрагогіки в двох напрямках: використання зарубіжного досвіду, його адаптація до реалій нашої країни; застосування власного історичного досвіду з урахуванням тенденцій сучасності. Аналіз сучасного етапу модернізації вищої освіти дозволяє автору зробити...»

«Підготовлено Українським центром вивчення історії Голокосту в рамках проекту «Історія Голокосту і права людини» за підтримки програми Матра. Вправа: Необмежений суверенітет Мета вправи: показати необмежений рівень втручання держави в життя і різні сфери діяльності громадян, її абсолютну владу, і, як наслідок, абсолютну небезпеку для усіх, незалежно від рівня лояльності; повідомити про систему державної пропаганди і насильства часів третього Райху; введення поняття обмеженого суверенітету...»

«92 { Український інформаційний простір } УДК 342.84:659.4 (477) Особливості Лариса КОЧУБЕЙ, д-р політ. н. виборчих технологій у виборчій кампанії до Верховної Ради України 2012 року У статті аналізуються сучасні тенденції виборчих технологій. Зокрема, детально розглянуто використання фреймів-образів, фреймів-сценаріїв, Інтернет-технологій. Також автор характеризує ситуацію з підкупом виборців в Україні та причини абсентеїзму. Ключові слова: вибори, технологія, фрейм, абсентеїзм, громадянське...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДВНЗ «ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ» На правах рукопису СТЕЦЕНКО ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ УДК 94:17.02.32(477):355.48“1812” ВНЕСОК УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ В ПЕРЕМОГУ У ВІТЧИЗНЯНІЙ ВІЙНІ 1812 Р. 07.00.01 – Історія України Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук Науковий керівник: Борисенко Володимир Йосипович доктор історичних наук, професор Переяслав-Хмельницький – 2016 ЗМІСТ ВСТУП..3...»

«Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету 12 імені Г. С. Сковороди «ПРАВО». Випуск 16, 2011 р. В.О. Процевський СКЛАДОВІ СУСПІЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ, ЩО ПОТРЕБУЮТЬ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ Анотація. Досліджується правова природа згоди профспілки на розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця. Проаналізовано правові приписи чинних нормативноправових актів та проекту Трудового кодексу України, що регламентують вищезазначене питання. Доведено, що...»

««Економічні науки». – Серія «Облік і фінанси». – Випуск 7 (25). Ч. 3. – 2010. УДК 657 Саблук П.Т., д.е.н., професор, академік НААНУ, директор ННЦ «Інститут аграрної економіки» НААНУ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В УКРАЇНІ © Саблук П.Т. В галузі стандартизації бухгалтерського обліку тенденція універсалізації облікових процесів у світових масштабах проходить без врахування історичних, національних напрацювань, особливостей інституцій та специфіки діяльності окремих...»

«УДК 930.253:004.738.5(71+477) УКРАЇНСЬКА ДОКУМЕНТНА СПАДЩИНА В КАНАДІ: РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ Х.М. Вінтонів Проаналізовано структуру, методику пошуку, інформаційне наповнення веб-ресурсів, які презентують спадщину українських канадців у мережі Інтернет; здійснено класифікацію вебресурсів за установами-утворювачами Ключові слова: веб-ресурси, Інтернет, Канада, оцифровування, українська спадщина, українські канадці THE UKRAINIAN DOCUMENT HERITAGE IN CANADA: REPRESENTATION ON THE INTERNET...»

«РЕЦЕНЗІЇ Й ОГЛЯДИ Дзюба О. Приватне життя кОзацькОї старшини ХVІІІ стОлІття (на матерІалаХ еПІстОлярнОї сПаДщини) / Відп. ред. В.А.Смолій. – К.: Інститут історії України, 2012. – 347 с. Вихід у світ під грифом Інституту історії України НАНУ праці Олени Дзюби, у назві якої є слова «приватне життя», – цілком очікувана подія, адже ця монографія стала логічним продовженням низки публікацій зі сфери мікроісторії, що видаються інститутом у рамках започаткованої 2010 р. серії «З історії повсякденного...»

«Матеріали VIII Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції Ярмола В. С. (наук. кер. ст. викл. Шаповал С. М.) студентка 2 курсу юридичного факультету Полтавського інституту економіки і права Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна»ДІЛОВОДСТВО І КОМП’ЮТЕРНІ ТЕХНОЛОГІЇ: НОВІ ПЕРСПЕКТИВИ ДЛЯ ВИКОРИСТАННЯ У сучасному діловодстві використовуються традиційні способи створення і обробки документів. Упровадження комп’ютерних технологій відкриває нові перспективи для...»

«126 Наукові записки: Серія “Історія” модерна і сучасна (історія, історіографія та джерелознавство): Матеріали наукових читань, присвячених 60річному ювілею профессора Г.К. Швидько / Г. Ф. Турченко. – Дніпропетровськ: Національний гірничий університет, 2004. – С.149–155. 5. Верига В. Конфіскація церковних цінностей в Україні в 1922 р. / В. Верига. – Київ: Вид-во ім. Олени Теліги, 1996. – 192 с. 6. Лиценбергер О. А. Римско-католическая Церковь в России: история и правовое положение / О. А....»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2017 www.ua.z-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»