WWW.UA.Z-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Методички, дисертації, книги, підручники, конференції

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы



Работа в Чехии по безвизу и официально с визой. Номер вайбера +420704758365

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

«РЕЦЕНЗІЇ В ОБОРОНІ ГЕНЕТИЧНОГО КОДУ НАЦІЇ І. Крупський Львівський національний університет імені Івана Франка, вул. Генерала Чупринки, 47, м. Львів 79000, Україна е-mаil: ...»

ТЕЛЕ- ТА РАДІОЖУРНАЛІСТИКА TV AND RADIO JOURNALISM

2010. Вип. 9. Ч. 2. C. 410–414 2010. Is. 9. Pt. 2. P. 410–414

РЕЦЕНЗІЇ

В ОБОРОНІ ГЕНЕТИЧНОГО КОДУ НАЦІЇ

І. Крупський

Львівський національний університет імені Івана Франка,

вул. Генерала Чупринки, 47, м. Львів 79000, Україна

е-mаil: аdmgrf@ franko.lviv.ua

Своєю новою монографією „Творімо разом Україну!” (Львів: ПАІС, 2009. – 459 с.) відомий науковець, професор В. Лизанчук не лише продовжує, поглиблює тему розвінчання антиукраїнських сил та їхньої діяльності, започатковану ним у низці раніше виданих книг („Завжди пам’ятай: Ти – Українець!”, „З-під іга ідолів”, „Не лукавити словом”, „Кайдани ще кують” та ін.), а й акцентує увагу на нинішніх намаганнях як зовнішніх, так і внутрішніх чинників знекровити українську мову, спотворити справжню історію, аби позбавити нас власної державності, накинути Україні нове ярмо.

Відкривається книга „Творімо разом Україну” ґрунтовною передмовою – переднім словом – професора М. Тимошика „В обороні душі нації – української мови”, в якій не лише дано високу оцінку змістові книги, а й охарактеризовано постать її автора. Очевидно це слушно, бо, здебільшого, рецензенти, аналізуючи твір, чомусь обходять увагою особу укладача книги чи автора. Але читачеві цікаво, чи справді можна вірити написаному, наскільки об’єктивним, компетентним є автор у своїх судженнях, висновках.

На думку М. Тимошика, професор В. Лизанчук „один із тих учених, який своїми численними науковими працями сміливо поламав стверджуваний протягом десятиліть совєтський стереотип наукового тексту як особливого виду писання, що створювався за принципом „що незрозуміліше, то науковіше”... Його тексти легко і з цікавістю читають як учені, так і студенти, школярі. Бо вони мають легкий, доступний стиль викладу. Бо їхній автор – людина, яка глибоко знає і любить те, про що пише, чим хоче зацікавити читача”.

Зацікавленість читача до нової книги професора В. Лизанчука, на нашу думку, позначена тим величезним обсягом фактологічного матеріалу, що його скрупульозно зібрав автор з багатьох найрізноманітніших джерел, зумів його відповідно систематизувати, логічно, послідовно прокоментувати.

Читаючи книгу, переконуєшся: боротьба проти української мови завжди супроводжувалася боротьбою проти незалежності України, проти української нації.

Ця лінія, розпочата ще царськими сатрапами, логічно продовжилася більшовиками, а тепер, на жаль, її підхоплюють й деякі кола нинішньої Росії. Чи не тому, зрештою, як підкреслює у своїй книзі професор В. Лизанчук, „травма росіян з приводу загибелі імперського СРСР глибока ще й тому, що тоталітарна комуністична пропаганда ______________

Крупський І., 2010 В обороні генетичного коду нації 411 вселяла в їхні душі такі міфи про імперію, за якими вона є непорушна, непереможна, наймогутніша, і все це – завдяки „великому російському народові””.

Уже в першій главі книги (а в основі книги десять глав) В. Лизанчук, розвінчує тезу, яку і нині намагаються усіляко підживлювати апологети російської великодержавності, – про „колиску трьох братніх народів” і, відповідно, їхній „єдиний спільний корінь”, де під розглагольствуванням про слов’янську єдність прихильники „єдиної й неподільної” розуміють підпорядкування усього слов’янського світу лише російській великодержавній ідеї.

Для підтвердження цієї думки автор книги наводить низку прикладів, з яких видно, що прикриваючись чужою історією, російські великодержавники безсоромно перекручують, спеціально спотворюють факти, намагаючись довести: вони, мовляв, у всьому перші. Наприклад, якийсь Ю. Лошиць у статті „Взыскующая правду.

К 1000-летию русской литературы” назвав пам’ятки літератури давньої Русі „киевским” періодом „древнеруссой письменности”, а визначний твір „Слово о законе и благодате” київського митрополита Іларіона схарактеризував як „ярчайший памятник зрелости й самостоятельности русской философской и исторической мысли”.

Не вдаючись у безплідні дискусії, В. Лизанчук не без гумору зауважує: „Іларіон ніяк у той час не міг бути „русским”, бо не лише Росії як держави, імперії ще не було тоді на землі, але й навіть Московського царства тоді не існувало, яке згодом, за Петра І, було названо Росією”.

Саме на такому „розумінні” „спільної колиски” й базується, як слушно вважає В. Лизанчук, теорія про спільну мову – „общерусский язик”, де немає місця для української мови. Тому автор книги докладно зупиняється на ролі мови, розглядає її функції, виділяючи при цьому комунікативну, експресивну, ідентифікаційну, гносеологічну, мислетворчу, естетичну та інші, що дало можливість йому виділити основні категорії мови – мова як категорія духовна, матеріальна, світоглядна, націєтворча й докладно їх проаналізувати.

В. Лизанчук не випадково зупиняється на мовній проблемі, бо й нині вона є спекулятивною для багатьох політиків, які саме через мову намагаються реалізувати приховані далекоглядні великодержавницькі амбіції, бо ж як, скажімо, розуміти гасло, навколо якого єднаються такі „державники”, що російська мова об’єднує людей в російський світ, і тому „кордони російського світу проходять по кордонах вживання російської мови”. Така теза, як доводить автор книги, є згубною не лише для української мови, а й для Української державності, бо „де ж тоді проходять кордони українського світу, якщо кордони російського проходять в Україні навіть по коридорах влади?”. Адже не секрет – значна частина наших керманичів не вміє, а може не хоче, розмовляти українською. І тому зрозуміло, як мова впливає на безпеку та державний суверенітет держави.

Намагаючись послідовно простежити розвиток української та російської мов, роз’яснити їхні відмінності, В. Лизанчук робить історичні екскурси, що стосуються виникнення держави в українців та в росіян. Так, на численних фактах, почерпнутих навіть з деяких російських джерел, він ще раз засвідчив: українці та росіяни цілком різні народи, бо ніколи не існувало єдиного протослов’янського племені і не було загального слов’янського народу, а українська, російська й білоруська мови зростали незалежно одна від одної, як мови самостійні. Українська ж держава виникла ще тоді, коли й навіть Москви не існувало. Не випадково навіть деякі російські вчені констатували, що вже у Х столітті кияни розмовляли мовою, найбільше схожою до теперішньої української, а не російської, мови.

412 І. Крупський Але чому так сталося, що українська мова нині потребує захисту? Відповідь на це питання почасти знаходимо у главі „Початок Голготи української мови”, де у хронологічній послідовності В. Лизанчук розкриває ті утиски, говорить про ті нагінки, які рік у рік, десятиліття за десятиліттям припадали на українську мову та українців. Це і примусове змушення українців до участі у великій Північній війні 1700 року на боці Московії, коли козацьке військо використовувалося як гарматне м’ясо; і тисячі уморених козаків при розбудові петербурзьких укріплень та зведенні самого міста, а відтак і указ Петра І від 5 жовтня 1720 р. про заборону книгодрукування українською мовою, маніфест Катерини ІІ від 3 серпня 1775 р. про знищення Запорізької Січі... Усі ці документи вчений ретельно проаналізував, довівши згубну дію кожного з них як для української мови, так і для самої державності України.

І хоча змінювалися правителі Росії, йшли роки, однак політика „старшого брата”, як воліли себе називати московити (знову маємо цікавий парадокс: то росіяни твердять про спільну колиску, про братів, які ніби-то жили, як близнюки, хоча незрозуміло, як при такій рівності може бути лише „старший брат”, а на інших братів ця вікова градація не поширюється, бо немає ні середущих, ні молодших братів) щодо українців практично не змінювалася. Якщо ж бути точнішим, то, як це випливає із глави „Антиукраїнська істерія в Росії”, ставлення урядових чинників російської держави щодо українців та їхньої мови і культури усе ж змінювалися, однак змінювалися лише в бік ще більшої заборони. Для підтвердження цього автор книги не лише проаналізував відомі своєю антиукраїнською спрямованістю царські укази й циркуляри, а зумів віднайти маловідомі документи, аналіз яких свідчить, що усі імперії – чи то Росія, чи Польща – усе робили для того, аби знищити українську мову, задушити українське книгодрукування, витравити з культури національний зміст.

Введення до наукового обігу маловідомого документального надає висвітленню теми ще більшої об’єктивності, стане у пригоді й науковцям, які продовжуватимуть працювати над темою ескалації антиукраїнської експансії, що її так чітко виокремив у своїй книжці професор В. Лизанчук.

Із падінням царського режиму й для української мови настав час здобути втрачене, стати мовою державною. Автор книги змальовує суспільно-політичну ситуацію, що склалася у цей період, акцентує увагу на благотворному впливові укранських урядів на розвиток національної мови, культури й порівнює їхню діяльність з демагогічними заявами радянської влади. Адже, як В. Лєнін, так Й. Сталін та їм подібні „вожді” лише прикривалися демагогією, а насправді не хотіли, як і царські правителі, допустити самого існування незалежної України, і однією із перепон для здійснення цього вбачали саме у мовній проблемі.

Нові перепони на шляху розвитку української мови постали із утворенням Укранської РСР. Чи не парадокс: держава є, а її корінний етнос, мова перебувають на становищі пасинка, є другорядними. Але після національного піднесення, що переросло у національно-визвольну війну 1917–1921 рр., боячись нової хвилі народного обурення, що могло б перерости в нову хвилю боротьби за Українську державу, уряд усе ж мусив якось затушовувати свою політику, погоджуватись на деякі компроміси.

Очевидно, що одним із таких компромісів стало проведення в Україні політики українізації, відомої ще під назвою коренізація. В. Лизанчук показав перебіг цієї кампанії, а що це справді була лише тимчасова кампанія, а не цілеспрямована державна політика, засвідчив час.

В обороні генетичного коду нації 413 Не встигла українська нація отримати дивіденди від політики українізації, як охоплені прагненням остаточно і рішуче зламати хребет українству партійнорадянські чиновники почали новий етап боротьби проти української нації. Головний удар, як випливає з книги В. Лизанчука, був передовсім зосереджений на українському селі як носієві національної культури, національної ідеології. Почалася нова хвиля розвінчування українського буржуазного націоналізму, а там і спланований рукою Москви голодомор. І хоча й нині деякі російські державники в Росії та проросійські партійні діячі в Україні вперто не хочуть його визнавати й усіляко заперечують факти, подані в книзі В. Лизачука, говорять про мету Голодомору, його спланованість.

Однак яким б потугами не намагалися правителі СРСР применшити самостійність української мови, спеціальними постановами чи указами надаючи їй, зокрема, рис російських правописних норм чи розробляючи заходи для повної ліквідації „будьяких виявів українського буржуазного націоналізму”, намагаючись при цьому, в результаті „слияния наций”, витворити „человека новой формации”, якоїсь нової нації, якому і ймення дали відповідне – „единый советский народ”, що не мав би ні власної історії, ні своєї мови, не тримався б місця проживання своїх предків, обмінявши це, як співалося у тогочасному шлягері, на нову адресу, де б не фігурували ні номер будинку, ні назва вулиці, а лише – Советский Союз, – це, як свідчать матеріали книги В. Лизанчука, позитивних наслідків не мало.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


У книзі детально показано, як поступово, але усе сильнішим і масовішим ставав в Україні рух проти окупаційного більшовицького режиму. Зрештою, опираючись на книгу В. Лизанчука, можна стверджувати, що він ніколи не припинявся, бо на зміну воякам УПА, які діяли збройним чином, стали студенти-інтелектуали, письменники, журналісти...

Однак партійно-радянський апарат не здавався. Навіть наближаючись до агонії, імперські сили, зібрані у Верховній Раді СРСР, 24 квітня 1990 р. домоглися прийняття закону „О языках народов СССР”, в одній із статей якого зазначалося: „С учетом исторически сложившихся условий и в целях обеспечения общесоюзных задач русский язык признается на территории СССР официальным языком и используется как средство межнационального общения”.

В. Лизанчук вбачає у цьому законі нову спробу переходу до суцільного зросійщення усіх націй. На підтвердження цього автор книги доводить, що інші статті закону закріплюють обов’язковість вивчення російської мови й водночас допускають звільнення від вивчення мови республіки, та подає статистичні дані і факти, які засвідчують, що принесе реалізація цього закону для української нації. Бо якщо, наприклад, із кожних чотирьох дітей українців у російськомовних дошкільних закладах наприкінці 80-х років виховувалося майже троє, то в результаті дії закону ситуація стала б ще загрозливішою, тобто можна було б говорити про вимирання одного з найбільших народів Європи.

... Нині маємо незалежну державу. Однак навіть у ній українська мова не залунала ще так, як годиться мові державної нації, бо, як зазначає В. Лизанчук, „Будь-які спроби реалізації 10 статті Конституції чи піднесення престижу української мови викликають у російськомовного чорносотництва хвилю „обурення”, офіційна Москва надсилає ноти протесту, погрожує захистити „русскоязычных” в Україні, до неї долучаються російські ЗМІ, окремі політики, діячі культури тощо”.

Звісно, плачем справі не зарадиш. Українська мова, попри усілякі потуги її ворогів, усе ж живе. Але від кожного з нас у цій землі сущих залежить її подальша 414 І. Крупський доля. Своєрідним завершальним акордом, відповідною програмою звучить назва останньої глави книжки В. Лизанчука – „Вертайтесь до своєї мови, мої засліплені братове!”. Ці слова звернені до усіх, кому не байдужа доля держави, хто хоче чути себе господарем у власній хаті, а не бути приймаком у сусідів, бо пам’ятаймо: лише рідна мова збереже нам державу, а держава захистить нас і наших дітей, збереже нам спокій, дасть мир і процвітання. Саме до цього й закликає В. Лизанчук у своїй монографії „Творімо разом Україну!”.

–  –  –



Похожие работы:

«Наукові записки № 40. Літературознавство 17. Мушкудіані О. Українсько-грузинські літературнокультурні зв’язки 20-30-х років ХХ століття. – К., 1991.– С.87-118.18. Гарбовский Н. Теория перевода. – М., 2004. – С.8 19. Янів В. Нариси до історії української етнопсихології. – Мюнхен., 1993. – С.8 20. Костомаров Н. Об историческом значении русской народной поэзии // Костомаров М. Слов’янська міфологія. Вибрані праці з фольклористики й літературознавства. – К., 1994. – С.46. 21. Чілачава Р. Триптих...»

«METHODS OF TEACHING LITERATURE ЛЕКЦІЯ ЯК МЕТОДИЧНА КОНСТАНТА У ВИКЛАДАННІ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ Лідія Мацевко-Бекерська Доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри, Кафедра світової літератури, Львівський національний університет імені Івана Франка (УКРАЇНА), 79000, м. Львів, вул. Університетська, 1, e-mail: lmacevko@ukr.net UDC: 378.091.32.016:821 РЕФЕРАТ Мета. Статтю присвячено дослідженню специфіки лекційної форми організації навчального процесу. Метою цієї статті є виявити основні...»

«НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ СЕКЦІЯ СУСПІЛЬНИХ І ГУМАНІТАРНИХ НАУК НАЦІОНАЛЬНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ Національна доповідь Київ Національна доповідь УДК 321.011(477)(042.5) ББК 67.9(4Укр)400я9 Н35 Редакційна колегія: Геєць Валерій Михайлович — академік НАН України, віце-президент НАН України (голова) Онищенко Олексій Семенович — академік НАН України, академік-секретар Відділення історії, філософії та права НАН України Левенець Юрій Анатолійович — академік НАН України,...»

«Механізми державного управління 139 10. Овечкин А. П. Правовое регулирование товарного рынка / А. П. Овечкин. – М. : Сирин, 2007 – 175 с.11. Паращук С. А. Конкурентное право (правовое регулирование конкуренции и монополий) / С. А. Паращук. – М. : Городец-издат, 2009. – 149 с.12. Паращук С. А. Рынок как объект правового регулирования / С. А. Паращук // Законодательство. – 2011. – № 7. – С. 8.13. Самуэльсон П. Экономика : [учеб. по эконом на англ. яз.] / П. Самуэльсон. – Изд-во: The McGraw – Hill...»

«В статье исследовано деятельность наиболее влиятельных леворадикальных партий и организаций в Станиславовском воеводстве в 1920–1930-х гг., проанализировано причины распространения большевицкой идеологии в Галиции. Указано основные меры органов внутренних дел Второй Речи Посполитой в борьбе против леворадикального движения. Ключевые слова: Вторая Речь Посполитая, воеводства управления государственной полиции, леворадикальное движение, КПЗУ, КСМЗУ, МОПР, “Сельроб”. In the article the activity of...»

«ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ АРХІВІВ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ Архівні зібрання України Спеціальні довідники Державний архів Черкаської області АНОТОВАНИЙ РЕЄСТР ОПИСІВ Том перший Фонди дорадянського періоду КИЇВ ББК 79.3 (4 Укр – 4 Черк) я 2 Д 36 Державний архів Черкаської області: Анотований реєстр описів. – Т. 1: Фонди дорадянського періоду. – Київ, 2006. – 358 с. Пропоноване видання входить до серії архівних довідників за галузевою програмою “Архівні зібрання України”, в який включено...»

«ISSN 2072-1692. Гуманітарний вісник ЗДІА. 2011. № 44 УДК 175 О.П. БОЙКО Державний вищий навчальний заклад «Українська академія банківської справи Національного банку України», Суми РЕПРЕСИВНИЙ НАСТУП НА КУЛЬТУРУ ДОЗВІЛЛЯ В статті розглядаються такі поняття як праця та дозвілля. Показано, що в історії розвитку людства співвідношення праця-дозвілля було не однозначним. Акцентовано увагу на тому, що в сучасному світі, незважаючи на автоматизацію, комп’ютеризацію, тобто вивільнення вільного часу,...»

«Правознавство УДК [336.225.68/.69+336.228.34+343.359](477) Литвинов С. В., здобувач МАУП ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ ПОДАТКОВИХ ПРАВОВІДНОСИН В УКРАЇНІ Здійснено узагальнення існуючих методичних основ щодо визначення сутності податкових право­ відносин. Розкривається їх сутність та особливості, а також пропонуються рекомендації щодо удосконалення податкового законодавства. Ключові слова: податкове законодавство, податковий процес, податкова система, податкові правовідносини, суб ’єкт податкових...»

«Наукові записки УДК 282 (438) О. С. Крюкова, магістр країнознавства Національного університету «Острозька академія» ДІЯЛЬНІСТЬ РИМО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ В ПЕРІОД ВОЄННОГО СТАНУ В ПОЛЬЩІ У статті досліджено роль, значення та основні форми діяльності Римо-католицької церкви в період запровадження воєнного стану в Польщі Ключові слова: воєнний стан, опозиція, Суспільна угода, примас Польщі, папа Римський. Деятельность Римско-католической церкви в период военного положения в Польше В статье...»

«Хмельницька міська централізована бібліотечна система www.cbs.km.ua Нові книги у бібліотеках Хмельницької міської централізованої бібліотечної системи у ІІ кв. 2015 р. Про місцезнаходження книги можна дізнатися у рядку «Екземпляри», де вказано ЦБ – центральна бібліотека або номер бібліотеки-філії та кількість примірників) Історія України. Небесна сотня. Події Майдану Євромайдан. Лірична хроніка : [поет. колекція]. – Дискурсус : Брустурів, 2014. – 44 с. Екземпляри: всього: 2 – 03(1), 14(1)...»

«УДК 82 Данилюк Мар’яна Досягнення Мелетія Смотрицького в полеміці та освіті У статті були проаналізовані різні точки зору на постать Мелетія Смотрицького. Особлива увага приділялася монографії Петра Кралюка. Були підняті проблеми значимості М. Смотрицького не лише як культурного та політичного діяча, але і як письменника. Ключові слова: полемічна література, старослов’янська мова, книга. Different points of view on the figure of Meletius Smotrytsky were analyzed in the article. Particular...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 01135, м. Київ, проспект Перемоги, 10, тел. (044) 486 24 42, факс (044) 236-1049, ministry@mon.gov.ua від 27.11.2014 № _1/9-614_ від _ на № Департаменти (управління) освіти і науки обласних, Київської міської державних адміністрацій Інститути післядипломної педагогічної освіти Про методичні рекомендації з патріотичного виховання На виконання пункту 2 Плану заходів щодо посилення національнопатріотичного виховання дітей та учнівської молоді, затвердженого...»

«Мінералогічний збірник Mineralogical Review 2012. № 62. Вип. 1. С. 31–37 2012. N 62. Is. 1. P. 31–37 УДК 549.0(477) ХРОНОЛОГІЯ ВІДКРИТТЯ МІНЕРАЛІВ У НАДРАХ УКРАЇНИ О. Зінченко1, В. Павлишин2, А. Васинюк1 Інститут телекомунікацій і глобального інформаційного простору НАН України 03186 м. Київ, Чоколівський бульвар, 13 Київський національний університет імені Тараса Шевченка 03022 м. Київ, вул. Васильківська, 90 E-mail: olegzin7@Gmail.com Виконано статистичний аналіз хронології відкриття...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2017 www.ua.z-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»