WWW.UA.Z-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Методички, дисертації, книги, підручники, конференції

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:   || 2 |

«Ігор Ніколаєв формування монопартійної системи на миколаївщині в 20-х роках хх ст: форми і методи У статті на основі переважно архівних джерел проаналізовані ключові аспекти ...»

-- [ Страница 1 ] --

Ігор Ніколаєв

формування монопартійної системи

на миколаївщині в 20-х роках хх ст:

форми і методи

У статті на основі переважно архівних джерел проаналізовані ключові аспекти становлення

тоталітарної системи в Україні. Розкриті реґіональні особливості процесу впровадження

однопартійної системи та боротьби більшовиків з партіями-конкурентами.

Ключові слова: більшовики, політичні партії, політичні репресії.

Одним із базових принципів розвитку демократичного суспільства, становлення України як правової держави є наявність політичних партій, що відображають інтереси та потреби якнайбільшої кількості громадян. Це особливо актуально для нас тепер, коли в період розв’язання гострих внутрішньополітичних суперечностей саме ідейний і політичний плюралізм є одним із ґарантів по­ дальшого становлення громадянського суспільства в Україні.

Серед перших дослідників окресленої проблеми насамперед були колишні політичні діячі – В. Вин­ ниченко [1], М. Грушевський [2]. Через ідеологічний тиск історики радянського періоду не могли пі­ дійти до вказаної теми об’єктивно, акцентуючи на остаточній перемозі більшовиків та марксистської ідеології. Здобуття Україною незалежності привело до значної активізації науковців у вивченні цього питання. Так, історії українських національних партій у 20­ті роки ХХ століття присвячена монографія О. Бриндака [3]. Втім, незважаючи на наявність значної кількості опублікованих праць, в українській історіографії існує потреба у комплексному дослідженні становлення гегемонії більшовицької партії, у вивченні реґіональних аспектів проблематики.

Остаточний прихід до влади більшовиків означав відмову керівного режиму від відкритої полі­ тичної боротьби, встановлення диктатури пролетаріату, єдиним виразником інтересів якого вважа­ лася більшовицька партія.

Насамперед жорстоко переслідувалися залишки ворожих більшовикам партій, кістяк яких ста­ новили “класово чужі й контрреволюційні елементи”. Так, у червні 1920 року в Одесі було розкрито т. зв. об’єднану вранґелєвсько­петлюрівську організацію. 54 особи, які згідно з пред’явленими обви­ нуваченнями брали активну участь у її роботі, були розстріляні [4].

У липні цього самого року в Миколаєві була розкрита й ліквідована монархічна організація. За даними слідства, у місті була ціла мережа конспіративних квартир, а прибічники організації працю­ вали на місцевому телеграфі та в установах радянської влади [5].

Надалі для боротьби з монархістами ЧК* була розроблена низка заходів, серед яких: тримати на постійному обліку й частіше перевіряти всіх колишніх кадетів, монархістів та інших антира­ дянських елементів (професорів, суспільних діячів), виокремити з­поміж них групу найактивніших, установивши за ними безперервне спостереження, максимум уваги приділити збільшенню числа секретних інформаторів серед них і їх оточення, встановити контроль за всією кореспонденцією, що надходить особам антирадянського активу, взяти на облік родини близьких і родичів громадян, які емігрували за кордон, стежити за характером їхньої суспільної роботи, особливо за текстами доповідей, лекцій [6].

Після закінчення громадянської війни більшовики втратили інтерес до співпраці з партіями й рухами комуністичного та соціалістичного скерування. Почався процес повного усунення їх із політичної арени.

Однією із найвпливовіших небільшовицьких партій в Україні була Російська соціал­де­ мократична робітнича партія (меншовиків) (РСДРП(м)). У 1919 році на VIII з’їзді Російської України Історія комуністичної партії (більшовиків) (РКП(б)) Владімір Лєнін назвав меншовиків “найгіршими ворогами соціалізму” і в такий спосіб окреслив ставлення офіційної влади до них. Починаючи з 1920 року, репресії проти членів РСДРП(м) набули системного характеру. Більшовиків не влаштовувало те, що соціал­демократи користувалися авторитетом у робітничому середовищі України, зберегли перевагу в керівництві цілої низки профспілкових організацій (Київської, Полтавської, Катеринославської та інших). На початку 1922 року Державне політичне уп­ равління (ДПУ) визнало РСДРП(м) найактивнішою опозиційною партією України.

* ЧК – скорочена назва комісії більшовиків з надзвичайними повноваженнями в УСРР (з рос. – чрезвычайная комиссия по борьбе с контрреволюцией, спекуляцией, саботажом и преступлениями по должности).

–  –  –

У березні 1923 року Ф. Дзержинський позначив комплекс заходів, спрямованих на остаточне припинення діяльності РСДРП(м). Головними серед них були такі: спостереження за осередками меншовиків на промислових підприємствах, упровадження в них власної аґентури, очищення від меншовиків державних установ, контраґітація й дискредитація їхніх лідерів у робітничому середовищі та інше [7].

Упродовж 1920–1923 років відбулися судові процеси над меншовицькими лідерами, представника­ ми молодіжного руху. В червні 1921 року в Одесі був закритий клуб меншовиків імені Карла Маркса, а також виявлено джерело постачання їхньої друкарні папером. У результаті арештів, які відбулись у листопаді 1921 року, була повністю припинена видавнича діяльність меншовиків Одеси.

На початку 1923 року в Одесі відбувся суд над 30 меншовицькими лідерами. Разом з тим, По­ літбюро Центрального комітету Комуністичної партії (більшовиків) України (ЦК КП(б)У) заборони­ ло меншовикам працювати у профспілкових органах.

Однак свою діяльність організація не припиняла. Тому в лютому 1923 року ДПУ перевело в Оде­ су з Миколаєва секретного співробітника, який влився до лав меншовиків. Це дало змогу чекістам отримати вичерпну інформацію про Одеський меншовицький комітет, з’ясувати канали надходжен­ ня літератури (зокрема московського “Соціалістіческого весника”) й узяти на облік усіх членів ор­ ганізації [8].

У 1923 році більшовики, борючись із РСДРП(м), змушували політичних опонентів привселюд­ но відрікатися від партійної діяльності. Стимулювалася позиція про саморозпуск партії. Так, на Всеукраїнському з’їзді колишніх соціал­демократів, що відбувся 1–3 лютого 1924 року в Харкові, було ухвалено рішення про ліквідацію партії й вступ її членів до лав РКП(б). Упродовж року 2 164 українських меншовики подали заяви про припинення партійного членства [9].

Дані спецзведень Миколаївського окружного й районних відділень ДПУ за квітень–листопад 1923 року про економічне і політичне становище міста Миколаїв і сільських районів округу дають змогу дійти висновку про вкрай скрутне становище меншовиків обласного центру: “...За звітний період угруповання РСДРП не діє, але все­таки окремі члени її при випадкових зустрічах між собою плекають надію на відновлення зв’язку із Центром й іншими містами, сподіваючись за допомогою цього пожвавити свою роботу. Але разом з тим, фактична робота ніяка не проводиться й тільки окремі члени агітують серед робочих мас, проте розуміння серед них не знаходять...” [10].

Проведені заходи дали підставу ДПУ констатувати, що до 1925 року оперативний розгром пар­ тії в цілому завершений, а її роль у соціально­економічному житті країни зведена до нуля. У цей період робота ДПУ зводилася переважно до спостереження за окремими соціал­демократами та заходами, що перешкоджали їх об’єднанню й налагодженню зв’язків з еміґрантськими партійними осередками.

Підтвердженням тому є повідомлення Миколаївського ОДПУ за вересень­грудень 1925 року:

“...члени угруповання від меншовиків нічим себе не проявляють, втративши інтерес робочих мас. Втім, деякі члени проводять свою агітацію, як наприклад серед робітників­вантажників. На заводі «Серп і молот» колишні активісти угруповань ведуть аґітацію на економічному ґрунті. Суттєвих результатів вона не має.

Крім того, в Миколаївському відділенні перебуває на обліку 10 осіб, колишніх членів РСДРП, що відігравали провідну роль у меншовицькій організації Миколаєва. За соціальним станом вони всі є інтелігентами й працюють зараз у загальноміських установах. Внаслідок відірваності від політичного життя активності не проявляють...” [11].

Із двох існуючих в Україні до 1920 року соціал­демократичних партій – УСДРП1 і УРСДРП2 продовжувала функціонувати лише перша. Ще в 1919 році більша частина УРСДРП об’єдналася з українськими лівими есерами в партію боротьбистів, а менша – на з’їзді в січні 1920 року проголо­ сила себе Українською комуністичною партією (УКП). Тоді ж УКП проголосила більшовицьку владу окупаційною і закликала українських комуністів створити єдиний фронт проти КП(б)У.

Логічно, що влада відреагувала на це переслідуваннями укапистів, наслідком чого стала розгубленість у лавах УКП, місцеві організації практично припинили активну діяльність, зго­ дом виступивши за самоліквідацію партії.

Також соціальна база українських націонал­комуністів – стомлене громадянською війною й розрухою селянство, – хоча й підтримувало деякі їхні гасла, проте політичної активності не України Історія проявляло. У Новоюр’ївській сільраді Новобузького району впродовж квітня­липня 1925 року перебував укапист, який прагнув створити осередок УКП, але його дії були засуджені місцевим населенням; не домігшись жодних результатів, він залишив сільраду [12].

Незважаючи на це, влада уважно відстежувала публікації західної й еміґрантської преси щодо стану справ в Україні. Відповідно до аналітичного огляду закордонної преси, про­ веденому Миколаївським окружкомом КП(б)України у вересні 1925 року, особлива увага приділялася статтям, присвяченим ліквідації УКП.

Українська соціал-демократична робітнича партія.

Українська радянська соціал-демократична робітнича партія.

Формування монопартійної системи на Миколаївщині...

Одна із таких статей була опублікована в журналі “Нова Україна”, що його видавав “Революційний демократичний союз” у Празі. На думку авторів статті, причини ліквідації УКП були такими: “Голов­ ною причиною було розуміння того, що укаписти не мали московського великодержавного почуття.

Об’єктивний аналіз бажань УКП про прийняття їх нарівні із РКП у Комінтерн означав обмеження московсько­централізованої диктатури РКП. З ліквідацією УКП в Україні не залишилося більше ні однієї української партії, через яку, як через рупор, українське селянство й пролетаріат могли б у легальній формі висловлювати свої думки. Разом з тим не викликає сумнівів, що й після цього український трудовий люд буде використовувати всілякі можливості для активного захисту своїх інтересів шляхом участі в органах керування радянської держави” [13].

Ще одним ключовим об’єктом переслідування влади були різноманітні партії й організації есерів.

До 1920 року в Україні діяло кілька есерівських угруповань: партія правих есерів (ПСР), партія лівих есерів (ПЛСР). З погляду офіційної влади, саме праві есери були найактивнішими у відтворенні пар­ тії, виступаючи ініціаторами об’єднання всіх партій есерівського спрямування.

Широкомасштабні репресії проти есерів пройшли в Україні під час виборчої кампанії до Рад навесні 1920 року. В Миколаєві есери, вибрані депутатами до міської ради, були виключені з її скла­ ду за те, що втрималися при голосуванні за обрання Владіміра Лєніна почесним членом президії ради [14].


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Керівним центром усіх есерівських організацій Правобережжя, на думку ЧК, в 1922 році залиша­ лася Одеса. Це пояснюється перебуванням у місті Південного бюро Всеукраїнського комітету партії.

Крім того, організація вміло провадила підпільну роботу, насамперед, серед робочої молоді, у той час як інші аналогічні групи України, крім Харкова, були практично ліквідовані [15].

12 квітня 1923 року за розпорядженням Одеського губвідділу Держполітуправління за допомогою арештів була ліквідована Миколаївська організація ПСР. Арештовано 32 члени. З них – 28 осіб зго­ дом написали заяви про свою лояльність і визнання радянської влади та керівної ролі Всеросійської комуністичної партії (більшовиків) (ВКП(б)), а також надіслали телеграми з вітанням ХII з’їзду ВКП(б) як захисниці пролетаріату [16].

У зв’язку з репресіями проти організації ПСР робота окремих членів антирадянських угруповань, що залишилися, припинилася. Хвиля арештів змусила частину піти у глибше підпілля, інших припи­ нити навіть випадкові зустрічі між собою.

Перевибори 1924 року в Миколаївську міськраду сприяли деякому пожвавленню серед правих есерів. Окрім того, окремі партійці планували виставити власні списки. Однак, на думку есерівського активіста Соколова, цей захід не дав результату, й у момент виборів члени антирадянських сил при­ тихли, ні в чому себе не виявивши. Винятком стало висування кандидатури есера Асиолова за спи­ ском робітників заводу імені “Марті”, але, з огляду на неминучість провалу, він згодом зняв свою кандидатуру.

У Миколаївському окрузі в другій половині 1924 – початку 1925 років не велася активна робота серед есерів. Винятком став виступ лівого есера Хромейка в селі Горожене на загальних зборах селян із несхваленням політики про єдиний натуральний податок. Проте підтримки серед селян через по­ гану поінформованість оратора в цьому питанні його позиція не отримала [17].

Наприкінці 1925 року в Миколаївському ДПУ на обліку перебувало 35 осіб, які були членами ПСР, з них 10 осіб, які працювали на підприємствах, інші були “робітниками­одинаками” та безробітними.

Після остаточної ліквідації організації у квітні 1925 року їхня діяльність не активізувалася, пере­ важали настрої про входження до компартії. Жодного зв’язку із Центром не було встановлено, й періодичні видання есерів у Миколаїв не надходили.

Але разом з тим, велася робота з організації загальногубернського з’їзду колишніх есерів, а в Миколаївському районі з’їзд комуністичної партії проходив “під сильним напором групи безпартійних з різко вираженими есерівськими настроями, на чолі яких стояв громадянин Задорожний…” ОДПУ на це відповіло посиленням внутрішнього стеження за політично неблагонадійними особами [18].

Особливе ставлення у більшовиків було до анархістів. Треба враховувати, що до листопа­ да 1920 року на південному сході України діяла армія Нестора Махна. Виходячи зі звіту “Про секретно­оперативну діяльність ЧК в Україні”, складеного в 1921 році: “...партії анархістсько­ авантюристичного фарбування, виметені залізною мітлою з Радянської Росії, зібралися на Україні, де їм дозволяє триматися слабкість і неорганізованість місцевої влади...” [19].

У лютому 1921 року в Одесі проти анархістів була проведена спецоперація, за підсумками якої було заарештовано 30 осіб. Незважаючи на це, окремі члени анархістських груп про­ України Історія

–  –  –

14 травня 1924 року кілька миколаївських анархістів вирішили зібрати гроші, щоб мати змогу зв’язатися з московськими однодумцями, та виписувати звідти літературу, втім співробітники ОДПУ це намагання розкрили [20].

Найтривалішою за часом була діяльність Єврейської комуністичної робітничої партії. Саме вона проіснувала найдовше, припинивши свою діяльність лише в 1928 році. Партія виникла у жовтні 1923 року, після самоліквідації Єврейської соціал­демократичної партії (Поалей­Ціон). Враховуючи національний склад Півдня України, саме тут вона вела найактивнішу діяльність.

Ще під час Української революції (1918–1921 рр.) більша частина лівих партій вбачала в більшовиках своїх політичних союзників. У період непу радянська влада лояльно ставилася до національних рухів, внаслідок чого відбувся тимчасовий розквіт соціалістичної єврейської культури. Владні нововведення активно підтримували члени ЄКП.



Pages:   || 2 |
Похожие работы:

«ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ ВІДДІЛ ІСТОРИЧНОЇ РЕГІОНАЛІСТИКИ Розділ 1. Адміністративнотериторіальний устрій в Україні як наукова проблема Розділ 2. Практика реформування систем адміністративнотериторіального устрою у ХХ ст. Розділ 3. Спроби адміністративнотериторіального реформування 2005 р.: уроки на майбутнє Ярослава Верменич Олександр Андрощук ЗМІНИ АДМІНІСТРАТИВНОТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ УКРАЇНИ ХХ-ХХІ ст. Київ – 2014 Затверджено до друку Вченою радою Інституту...»

«КІРОВОГРАДСЬКА ОБЛАСНА СПІЛКА КРАЄЗНАВЦІВ КІРОВОГРАДСЬКИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ ВІСНИК Випуск І Кіровоград Центрально-Українське видавництво ББК 26.890 (4 УКР 4 КІР) Я 54 УДК 908 (477) К 43 Кіровоградський краєзнавчий вісник. / Випуск І. – Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2007. 224 с.:іл. У першому випуску “Кіровоградського краєзнавчого вісника” зібрані роботи краєзнавців Кіровоградської області, які представляють документи, вперше введені в науковий обіг. Чільне місце збірника займає...»

«УДК376.54 Л.С. Григорова ФОРМИ І МЕТОДИ РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ В УКРАЇНІ У 1900 – 1917 РОКАХ У статті розглянуто основні форми і методи роботи соціального педагога з обдарованими дітьми у навчально-виховних закладах та позашкільних установах Україні на початку ХХ ст. Ключові слова: Форми, методи, обдарована дитина,соціальний педагог, екскурсія, гра, навчально-виховні заклади, позашкільна робота. В статье рассмотрены основные формы и методы работы социального педагога...»

«щтт НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА СЕРІЯ 18 ЕКОНОМІКА І ПРАВО ВИПУСК 27 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАУКОВИЙ ЧАСОПИС НПУ імені М. П. Драгоманова $0 ІВО-ріггя днШерсшпшу Серія і8 Економіка і право В и п у с к 27 Київ Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова УДК 06 ББК 72 Н34 Фахове видання ВАК України з галузі економічних наук (затверджено постановою ВАК за № 1-05/3 від 14.04.2010 p.); юридичних наук (затверджено постановою ВАК за № 1-05/8 від 22.12.2010 р.)...»

«УДК 94(477.51) Н.М.Товстоляк Церква та народна освіта в економіях Парафіївського маєтку Чернігівської губернії ХІХ – початку ХХ ст.: соціокультурні трансформації періоду модернізації поміщицьких господарств Стаття присвячена висвітленню проблеми соціокультурної трансформації церкви та освіти в процесі модернізації поміщицького господарства. Ключові слова: церква, освіта, модернізація, соціокультурна трансформація, Парафіївський маєток. Статья посвящена раскрытию проблемы социокультурной...»

«Опубліковано Шостак І.В. Душпастирство єпископа К.-К. Цецішовського – приклад конфесійної толерантності // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. – Випуск 291-292: Філософія. – Чернівці, 2006. – С. 186-189. Душпастирство єпископа К.-К.Цецішовського – приклад конфесійної толерантності Inna Shostak Pastor activity of the bishop K.-K. Cecishowski – example of confession tolerance Pastor activity of the bishop Kasper-Kazymyr Cecishowski is explored in the article. He...»

«УПРАВЛІННЯ КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ХАРКІВСЬКА ОБЛАСНА УНІВЕРСАЛЬНА НАУКОВА БІБЛІОТЕКА ЄВРО 2012 – ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІСТЬ Методико–бібліографічні матеріали Харків – 2012 ББК 78.34 К 83 “Євро 2012 – історія та сучасність”: Методико-бібліогр. мат. / Упр. культури і туризму Харк. облдержадмін., Харк. обл. універс. наук. б-ка; ред.-уклад. Г.В. Бакаєва, М.М. Григор’єва Х.: ХОУНБ, 2012. Методико-бібліографічні матеріали “Євро 2012 – історія та сучасність”...»

«ЕТНІЧНА ІСТОРІЯ НАРОДІВ ЄВРОПИ Микола КОРОБКА Переяслав-Хмельницький ІДЕЙНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ У ТВОРАХ УКРАЇНСЬКИХ ДІЯЧІВ ПРОСВІТ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ст. У статті розкриваються ідейні засади формування національної свідомості у педагогічних і художніх творах українських діячів Просвіт. Виділена система цінностей, які є складовими національної свідомості. Підсумовано, що історичне значення Просвіт полягає в тому, що своєю діяльністю вони сприяли...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДОНЕЦЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ДОНЕЦЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ім. ШЕВЧЕНКА Віталій Білецький ВИПРАВЛЕННЯ ДЕВІАНТНОЇ ОСОБИСТОСТІ ФІЛОСОФСЬКИЙ ПОГЛЯД Друкується за рішенням Вченої ради Донецької державної академії управління “Східний видавничий дім” Донецьк – 2003 УДК 172.12 ББК 87.775 У монографії викладений історико-філософський аналіз поглядів європейських мислителів на асоціальну девіантну особистість, сутність, мету, зміст та форму...»

«Національна академія державного управління при Президентові України Управління забезпечення міжнародних зв’язків 21 лютого 2013 року випуск 2 (15) Інформаційний вісник napa.international@ukr.net Шановні колеги! У цьому номері пропонуємо до вашої уваги інформацію про можливість публікації матеріалів у закордонних виданнях, участі в науково-практичних конференціях, літній школі в Грузії і отримання стипендій для навчання у Словаччині і Німеччині. Бажаємо успіхів і натхнення! Сторінка 2...»

«УДК 94(477).08(477.63):323.12 К.О.Долгорученко НАЦИСТСЬКА АНТИСЕМІТСЬКА ПРОПАГАНДА НА ТЕРИТОРІЇ ГЕНЕРАЛЬНОГО ОКРУГУ ДНІПРОПЕТРОВСЬК: ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД Стаття присвячена історіографічному аналізу еволюції дослідження нацистської антисемітської пропаганди. Автор висвітлює наукові здобутки в парадигмі юдаїки, визначає актуальні питання, що потребують подальших пошуків. Виділяє етапи та концептуальні підходи в сучасному дослідженні даної теми, дає їх характеристику. Ключові слова: нацизм,...»

«Економіка та управління підприємствами УДК 314:331.582:631.11 СОЦІАЛЬНО-ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ ЯК КЛЮЧОВИЙ ФАКТОР ФОРМУВАННЯ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ Л. О. Турбаєвська. Полтавська державна аграрна академія. _ © Турбаєвська Л. О., 2013. Стаття отримана редакцією 01.08.2013 р. Вступ. Сучасний стан ринкових відносин в Україні потребує комплексного підходу до використання всіх факторів виробництва, у тому числі й трудових ресурсів. Це насамперед пов’язано зі зміною умов...»

«Іван Мамчур КОРОЛІВСЬКЕ СЕЛО РОКИТНО Історико-етнографічний нарис Львів 2004 4? Іван Мамчур ББК 63.3.4(Ук)-4Лві М-228 УДК 94(477.83) М-228 М а м ч у р І. Королівське село Рокитно: Історико-етнографічний нарис. Дрогобич: Коло, 2004.207 с. ISBN 966-7996-46-3 У нарисі КОРОЛІВСЬКЕ СЕЛО РОКИТНО подано відомості про с. Рокитно на Яворівщині. Першу друковану згадку про нього знаходимо 1585 р. Окреслено розвиток духовної і матеріальної культури села в період довголітніх окупацій Польщею,...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2017 www.ua.z-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»