WWW.UA.Z-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Методички, дисертації, книги, підручники, конференції

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:   || 2 | 3 |

«Кафедра українознавства Культура України в ХІХ – на початку ХХ століть Методичні вказівки до вивчення курсу «Історія української культури» Дніпропетровськ Культура України в ...»

-- [ Страница 1 ] --

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПРИДНІПРОВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА

ТА АРХІТЕКТУРИ

Кафедра українознавства

Культура України

в ХІХ – на початку ХХ століть

Методичні вказівки до вивчення курсу

«Історія української культури»

Дніпропетровськ

Культура України в ХІХ – на початку ХХ століть:

Методичні вказівки до вивчення курсу «Історія української культури»

/Г.Г.Кривчик. – Дніпропетровськ: ПДАБтаА, 2010. – 22 с.

Методичні вказівки написані на основі конспектів лекцій провідних викладачів кафедри українознавства, розраховані на студентів усіх форм навчання і спеціальностей. Методичні матеріали допоможуть студентам глибше засвоїти найбільш складні питання розвитку української культури в ХІХ – на початку ХІХ ст., усвідомити вагомий внесок нашого народу у світовий культурний розвиток.

Укладач: Кривчик Геннадій Георгійович, завідувач кафедри українознавства, доктор історичних наук, професор Відповідальний за випуск: Кривчик Г.Г., завідувач кафедри українознавства, доктор історичних наук, професор.

Рецензент: Якунін В.К., доктор історичних наук, професор Затверджено на засіданні кафедри українознавства Протокол № 9 від 7.06.2010.

Затверджено на засіданні Президії методичної ради ПДАБтаА Протокол №7 (67) від 25.08.2010.

Зміст

1.Національно-культурне відродження………………3

2.Освіта і наука…………………………………………9

3.Література, театр, музика……………………………13

4.Архітектура і образотворче мистецтво……………..16 Повторення……………………………………………..19 Рекомендована література……………………………..20 Ключові слова: русифікація, національно-культурне відродження, національні коріння, громади, просвіти, народовство; парафіяльні школи, гімназії, університети; романтизм, критичний реалізм, модерн, неоренесанс, еклетизм, передвижники, українська опера.

1.Національно-культурне відродження На початок ХІХ ст. українські землі перебували в межах двох багатонаціональних імперій – Австрійської та Російської. Західна Україна, (Галичина, Північна Буковина, Закарпаття) знаходилася у складі Австрії. Більша частина України, зокрема Правобережна Україна, Наддніпрянщина, Слобожанщина, були поділені російською владою на 9 губерній: Київську, Подільську, Волинську, Чернігівську, Полтавську, Катеринославську, Таврійську, Миколаївську (Херсонську), Слобідсько-Українську (Харківську).

Остаточно зникають особливості полкового адміністративнотериторіального устрою, вся виконавча влада в губерніях здійснювалася губернаторами, яких призначав цар, а в повітах – справниками.

За офіційною ідеологією, національну основу Росії становив російський народ, який мав три гілки – великоруську, білоруську та малоруську. До останньої входили українці, яких тоді офіційно прийнято було називати росіянами, а на побутовому рівні – ще малоросами або хохлами. Відповідним було ставлення з боку влади й до української мови. Якщо не існує окремої малоросійської (української) нації, то для чого, мовляв, й окрема малоросійська мова? Через це російська влада, м’яко кажучи, не заохочувала вживання української мови в культурному житті, а часом і забороняла. Зокрема, у 1863 р. був виданий циркуляр міністра внутрішніх справ П.Валуєва (Валуєвський указ) про заборону друкування науково-популярних та релігійних книжок українською мовою; в 1876 р. цар підписав Емський акт, який заборонив друкування літератури українською мовою в Російській імперії та ввіз її з-за кордону. Заборонялися також «різні сценічні вистави й читання на малоруському наріччі, а також і друкування на ньому текстів до музичних нот». Щоправда, з приводу подібних актів сучасники жартували, що «жорсткість російських законів компенсується необов’язковістю їхнього виконання». А тому, певна річ, нікого лише через українську мову за грати не саджали.

Українська шляхта та більшість колишньої козацької старшини, чиновництво, ставши російськими дворянами, повністю або майже повністю русифікувалися, байдуже ставилися до української культури, мови. Негативно до всього українського ставилася буржуазія, більшість якої була неукраїнського походження, особливо у важкій промисловості, - росіяни, німці, англійці, бельгійці, французи тощо. Однак починаючи з кінця ХVІІІ століття проглядає й протилежна тенденція – пробудження інтересу до національного коріння, до української історії, мови, народних звичаїв.

Проте, якщо спочатку шанувати все «малоросійське» було даниною моді, що поширювалася серед російської знаті та інтелігенції – нащадків козацьких старшин, то у другій половині ХІХ ст. в умовах зародження української політичної нації з’являються ідеї здобуття культурно-національної автономії України. Виникає національновизвольний рух, у якому беруть участь представники демократичних верств суспільства, так званих різночинців.

На тлі зазначеної другої тенденції з кінця ХVІІІ ст. в Україні розпочинається національно-культурне відродження, проявом якого стала поява наукових праць у галузі української історії, мовознавства, етнографії, фольклору тощо. Особливо популярними стають такі твори, як «Історія русів» Григорія Полетики, «Історія Малої Росії»

Дмитра Бантиш-Каменського та «Малоросійські пісні» Михайла Максимовича.

«Історія русів» – твір, що з’явився на рубежі сторіч і тривалий час поширювався в рукописному варіанті (вийшов друком лише в 1846 р.). У книзі намальована картина історичного розвитку України з найдавніших часів до 1769 р. В основі твору – визнання самобутності України, любов до неї, повага до національних звичаїв і традицій, шанування своїх предків.

Чотирьохтомна «Історія Малої Росії» Д. Бантиш-Каменського побачила світ у 1822 р. у Москві. Вона написана із широким використанням неопублікованих раніше архівних матеріалів, містить дуже багатий фактичний матеріал, зокрема з історії Київської Русі, козацтва, Визвольної війни під проводом Б.Хмельницького. Цінними є біографічні дані з історії козацьких старшинських родин.

«Малоросійські пісні» - це збірник народних пісень, який видав Михайло Максимович, відомий ботанік і філолог, майбутній професор і перший ректор Київського університету. З приводу етнографічних досліджень ученого М.Гоголь так писав у одній зі своїх статей: «Це народна історія, жива, яскрава, сповнена барв, істини, історія, яка розкриває все життя народу…».

Великим історичним здобутком української культури початку ХІХ ст. було впровадження української літературної мови, заснованої на принципах фіксації усного народного мовлення із залученням певних «книжкових» елементів минулого. 1818 р. у Петербурзі була опублікована перша граматика української мови, підготовлена О.Павловським.

Вивчення української історії, фольклору, народних призвело до появи низки оригінальних літературних художніх творів І.Котляревського, М.Гоголя, Г.Квітки-Основ’яненка, Т.Шевченка, про що мова буде далі.

Формуванню національної самосвідомості українського народу, поширенню просвіти, видавничої справи та шкільництва сприяла діяльність Кирило-Мефодіївського братства (1846-1847 рр.) – нелегальної політичної організації, провідними діячами якої були Василь Білозерський, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Микола Гулак, Тарас Шевченко. Братство відстоювало ідею єдності всіх слов’янських народів включно до створення об’єднаної демократичної слов’янської держави, про що яскраво написав один із фундаторів організації М.Костомаров у «Книзі буття України»: «І встане Україна зі своєї могили, знову озоветься до всіх братів своїх слов’ян, і почують крик її, і встане Слов’янщина, і не позостанеться ні царя, ні царевича, ні царівни, ні князя, ні графа, ні герцога, ні сіятельства, ні превосходительства, ні пана, ні боярина, ні кріпака, ні холопа – ні в Московщині, ні в Польщі, ні в Україні, ні в Чехії, ні у хоруган, ні у сербів, ні у болгар. І Україна буде неподлеглою Річчю Посполитою в Союзі слов’янським». Водночас визнавалися рівні права всіх народів на національну самобутність і національнокультурну автономію, вільний розвиток мови та національної культури.

У другій половині ХІХ ст. національно свідома частина української інтелігенції почала об’єднуватися в громади, що займалися національно-культурницькою і громадсько-політичною діяльністю. Перша громада виникла в Петербурзі. До її складу входили М. Костомаров, П.Куліш, Т.Шевченко, В. Білозерський.

Вона стала фундаментом так званого громадського руху, який в Україні під владою Російської імперії майже до кінця ХІХ ст.

становив основу розвитку українського національного відродження.

На рубежі 1850-1860 рр. ХІХ ст. петербурзька громада поповнилася студентською молоддю, зросла майже до 60 осіб. За підтримки поміщиків–українофілів Василя Тарнавського (старшого) й Григорія Галагана було організоване видання творів українських письменників. У Петербурзі вийшли у світ «Записки о Южной Руси» і «Чорна рада» Пантелеймона Куліша, «Народні оповідання» Марка Вовчка, «Кобзар» Т.Шевченка, альманах «Хата». За ініціативою Петербурзької громади було створено спеціальний фонд з добровільних пожертвувань для видання українських навчальних посібників та науково-популярної літератури.

Громадівці стали засновниками авторитетного суспільнополітичного та художньо-літературного журналу «Основа» – першого щомісячника українською мовою, хоча частина матеріалів друкувалася й російською мовою. «Основа» виходила в Петербурзі з січня 1861 до жовтня 1862 р. Безпосередню участь у підготовці цього видання брав Т.Шевченко.

У 1861 р. виникла громада в Києві. Громадівці видавали підручники і твори українських письменників, організовували українські концерти і виставки, поширювали освіту, засновували і працювали в недільних школах.

Навчання в недільних школах проводилися по неділям та у святкові дні. Учнями були спочатку діти, а потім і дорослі. Школи мали благодійний характер, на шкільні витрати жертвували гроші приватні особи. Навчання у цих школах здебільшого велося українською мовою.

У 1873 р. київська громада, діяльність якої відродили після розгрому такі видатні і наукові й культурні діячі, як Володимир Антонович, Михайло Драгоманов, Микола Зібер, Федір Вовк, Павло Чубинський, Сергій Подолинський та ін., стала засновником осередку української думки і науки – Південно-Західного відділу імператорського Російського географічного товариства. Це була перша легальна організація в галузі українознавства. Її секретарем обрали Павла Чубинського, автора слів українського гімну «Ще не вмерла України ні слава, ні воля». За кілька років були підготовлені два томи «Записок» цього Товариства, проведено археологічний з’їзд, одноденний перепис населення Києва, створено наукову бібліотеку, етнографічний музей.

Павло Чубинський очолив науково-дослідну екскурсію для збирання етнографічно-статистичних відомостей на території Правобережної України. Зібраний матеріал ліг в основу виданого у Петербурзі семитомника «Труды энографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край». «Труди» здобули міжнародне визнання – були відзначені Золотою медаллю на міжнародному конгресі в Парижі у 1875 р., а також Золотою медаллю Російського Географічного товариства, премією Російської академії наук.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


В історії української культури ХІХ ст. чільне місце посідає М.П.Драгоманов – один з лідерів громади. Його перу належить чимало творів: «Про українських козаків, татар і турків», «Шевченко, українофіли і соціалізм», «Чудацькі думки про українську національну справу», «Листи на Наддніпрянську Україну», «Історична Польща і великоруська демократія», «Лібералізм і земство в Росії»

тощо.

М.Драгоманов вважається засновником українознавства у світовій науці. Аналіз його наукових та публіцистичних робіт з проблем держави, суспільства, особистості дає підставу назвати Михайла Драгоманова першим українським політологом. За визначенням І.Франка, Тарас Шевченко і Михайло Драгоманов – «два чільних сини України», які піднесли її культуру до світового рівня.

Шевченкове слово стало символом самої України, а політична думка М.Драгоманова – могутньою силою, що гуртувала навколо себе найсвітліші уми і найчесніші серця. Як свого часу Т.Шевченко зробив українську культуру європейською за глибиною і новизною вираження естетичного ідеалу українського народу так і М.Драгоманов підняв свої українські студії до європейського рівня за методом наукового мислення, широтою аргументації та глибиною теоретичних узагальнень.

У ХІХ ст. успішно розвивалося українське меценатство. В цей час знайшлися люди – українські патріоти, які власне, відродили, продовжили ті традиції, що започаткували К.Острозький, П.Сагайдачний, П.Могила, І.Мазепа. Одним з перших українських меценатів був багатий цукрозаводчик Федір Симиренко. Багатьма добродійними, доброчинними справами уславилися Микола Терещенко, Микола Аркас, Богдан Ханенко, Єлизавета МилорадовичСкороропадська та ін. Матеріальна підтримка ними діячів української культури, багатьох культурних починань є яскравим виявом їхніх патріотичних почуттів, найщирішого ставлення до справ національного відродження України, української культури.

Національно-культурне відродження, що відбувалося на теренах Наддніпрянської (Підросійської ) України мало великий вплив на інтелігенцію Галичині, яка знаходитись в імперії Габсбургів. Так, протягом 1833-1837 рр. у Львові діяло демократично– просвітительське літературне угрупування «Руська трійця», керівниками й засновниками якого були Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький.

У 1837 р. у Пешті (Угорщина) надруковано українською мовою підготовлений діячами «Руської трійці» збірник «Русалка Дністрова».

Збірник містив фольклорний матеріал, забраний у Галичині, і низку власних творів з проблем історії України.

У вступному слові, яке написав М.Шашкевич, прозвучав заклик до духовного єднання українців Наддністрянської та Наддніпрянської України:

Вспоминайте, браття милі...

Може спомин собі дасть Воскресить в новій силі Руську славу, руську власть!

У 1860-х рр. на Західній Україні почався новий виток національно-культурного руху. Його учасниками стало молоде покоління руської (української) інтелігенції – вчителі, письменники, журналісти, юристи, студенти. Вони започаткували так званий народовський напрям національного руху, який орієнтувався на народ і стояв на ґрунті національного самоутвердження та визнання національної єдності українців Галичини і Наддніпрянщини.

8 грудня 1868 р. у Львові виникла культурницька організація – «Просвіта». В подальшому «просвіти» поширюються по всій Галичині. Основна її мета – масове поширення освіти і національної свідомості серед українського народу. Просвіти сприяли, боролися, виступали за соборність та державність України. Вони організовували бібліотеки, народні музеї, читальні, самодіяльні хори, театри, видавали газети, підручники, популяризували твори Т.Шевченка та інших письменників, відкривали школи, курси для неграмотних.

У діяльності просвіт брали участь Юрій Федькович, Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Микола Аркас, Іван Огієнко, Микола Лисенко, Леся Українка та ін. На Галичині стали традиційними щорічні відзначення Шевченківських днів, які перетворилися на національне свято українців. В цьому краї було споруджено кілька десятків пам’ятників Т.Шевченкові. Представники галицьких українців взяли участь в урочистостях в 1903 р. у Полтаві з нагоди відкриття пам’ятника класику української літератури І.П.Котляревському. Відбулося духовне єднання українців, яких розмежував російсько-австрійський кордон.

Наукові дослідження в Галичині проводило літературне товариство ім. Т.Шевченка. У 1892 р. товариство набуло статусу наукової організації. Воно було по суті першою національною академією української науки.

У товаристві працювали секції:



Pages:   || 2 | 3 |
Похожие работы:

«рити про його наявність, а подекуди вони апелюють до сфери пророчого, що повністю змінює вектор сприйняття тексту.Вкрай важливою у творі постає проблема екзистенційної самотності особистості: людина вже доведена до такого стану, що не здатна порозумітися з оточенням, або ж хоча б знайти внутрішні духовні орієнтири для свого існування. Ще більше загострює її амбівалентність у сприйнятті головного героя – Народного Малахія, тому і окреслений шлях, і штучно сконструйовані ідеали, і всі перипетії,...»

«1 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені М. П. ДРАГОМАНОВА Єгоров Владислав Володимирович УДК 94(477) «18»:[39:323.1] (=161.2)(092) М. І. КОСТОМАРОВ У ФОРМУВАННІ ЕТНОКУЛЬТУРНИХ ЗАСАД УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ ХІХ ст. 07. 00. 01 – історія України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук Київ – 2011 Дисертацією є рукопис. Робота виконана на кафедрі політичних наук Київського національного...»

«2010 Гуманітарний вісник ЗДІА випуск 40 УДК 130.1 ПРОБЛЕМА ТИПІЗАЦІЇ ТА ЇЇ СУСПІЛЬСТВОЗНАВЧІ ТЕМАТИЗАЦІЇ Карпенко І.В. (м. Харків) Анотації В статті дається аналіз тематичних підстав типізації. Визначено, що структура духовного виробництва, яка об'єктивувалася, істотним чином впливає на формування архітектоніки і топології філософського простору культури в його синхронічному і діахронічному зрізах. Кореляція структури духовного виробництва з історією розвитку суспільства і прийнятою її...»

«ЗАТВЕРДЖЕНО Постанова Верховної Ради Автономної Республіки Крим 21.10.2009 р. № 1406-5/09 ЗАХОДИ щодо збереження історико-культурної спадщини кримських караїмів і кримчаків на 2010 рік Розділ I. Загальні положення Заходи щодо збереження історико-культурної спадщини кримських караїмів і кримчаків на 2010 рік (далі — заходи) розроблено відповідно до статті 14 Конституції Автономної Республіки Крим з метою збереження етносу, культури і мов кримських караїмів і кримчаків. Верховна Рада Автономної...»

«Львівський національний університет імені Івана Франка філософський факультет ТЕЗИ ЗВІТНОЇ НАУКОВОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ ФІЛОСОФСЬКОГО ФАКУЛЬТЕТУ ЗА 2014 РІК Львів 2015 Малий видавничий центр філософського факультету ЛНУ університету імені Івана Франка Затверджено Вченою Радою філософського факультету (протокол № 183/7 від 22.04.2015) Тези звітної наукової конференції філософського факультету за 2014 рік / Відп. за випуск Л. Рижак. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2015. – 264 с. Збірник...»

«1 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МИСТЕЦТВ «ЗАТВЕРДЖУЮ» «_»2010 р. ПРОГРАМА вступного іспиту до аспірантури з наукової спеціальності 17.00.05. – ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО Львів 2010 Програма затверджена на засіданні кафедри «Історії та теорії мистецтва», протокол № 18 від « 10 » липня 2010 р. Завідувач кафедрою «Історії та теорії мистецтва» _проф. Стельмащук Г.Г. Схвалено Вченою радою факультету ІТМ, протокол № від « » 2010 р. Голова Вченої ради факультету...»

«Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 13 (272), Ч. ІІ, 2013 УДК 378.011.3 – 051 В. В. Желанова ВИКОРИСТАННЯ ВІДЕОЗАСОБІВ У ТЕХНОЛОГІЇ КОНТЕКСТНОГО НАВЧАННЯ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ Вагомим складником сучасного освітнього простору в Україні є медіаосвіта, тобто освіта на підставі використання засобів масової комунікації, а саме, телебачення, кінематографа, відео, преси, інтернету. До того ж все більшого поширення набувають практико-орієнтовані системи освіти, що дозволяють організувати...»

«нашої країни, її інтеграції принаймні у екоправовий простір Європейського Союзу. Рекомендації щодо створення системи екоправового виховання в Україні, яка має виходити із запропонованих у тексті дисертації визначень стосовно її функціонально–організаційних особливостей, засобів, форм й методів та їх парадигмально– імперативного наповнення, базуються на розумінні того, що головною умовою для здійснення руху у цьому напрямку є насамперед добра воля представників усіх гілок влади та позитивний...»

«УДК 37(09)(477.4:437.1) С. А. Умінський, аспірант (Житомирський державний університет імені Івана Франка) ОСТРОЗЬКІ ВЧИТЕЛЬСЬКІ КУРСИ І ЇХНЄ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ЧЕСЬКОГО ШКІЛЬНИЦТВА У статті розглядається аналітична побудова базисного вивчення різнопланових дисциплін у середовищі двомовності, яка стала підґрунтям для систематичного навчання у чеських школах. Крім того, подано історичний аналіз, матеріальну ґенезу і юридичну специфіку навчання чеських педагогів. Також висвітлено параметри впливу музики...»

«О.Б. Новобранець. Синтез мистецтв як домінанта культури модернізму (за трагедією для мюзик-холу Мішеля де Гельдерода Смерть доктора Фауста) УДК 821.112 О.Б. Новобранець, кандидат філологічних наук, старший викладач (Державний агроекологічний університет, Житомир) СИНТЕЗ МИСТЕЦТВ ЯК ДОМІНАНТА КУЛЬТУРИ МОДЕРНІЗМУ (ЗА ТРАГЕДІЄЮ ДЛЯ МЮЗИКХОЛУ МІШЕЛЯ ДЕ ГЕЛЬДЕРОДА СМЕРТЬ ДОКТОРА ФАУСТА) У статті за специфікою типової драми-обробки розкрито синтетичний характер модерністського мистецтва і з’ясовано...»

«ISSN 2078–4333. Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. 2012. Випуск 29 ч.1.C. 203–212 Visnyk of the Lviv University. Series International Relations. 2012. Issue 29 р.1. P. 203–212 УДК 379.851 СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ЗЕЛЕНОГО ТУРИЗМУ В ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ О. Стецюк Львівський національний університет імені Івана Франка, вул. Дорошенка 41, м. Львів, 79000, Україна, тел. (0322) 394-769 Вивчено соціально-економічні чинники, пов’язані із...»

«УДК 37.018.26 © Білецька С.А., 2014 р. http://orcid.org/0000–0002–8869–0223 С.А. Білецька СПІЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ РОДИНИ І ШКОЛИ ЯК УМОВА МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ У ПОЗАКЛАСНІЙ РОБОТІ ШКІЛ ВІДОМСТВА МІНІСТЕРСТВА НАРОДНОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТОЛІТТЯ У статті автор конкретизував нормативне забезпечення і практику спільної діяльності родини дитини і школи як умови морального виховання учнів у позакласній роботі шкіл відомства міністерства народної освіти у другій половині ХІХ...»

«Хазратова Нігора Вікторівна Страх власної автентичності у постколоніальних спільнотах У статті проаналізовано проблему страху автентичності, притаманного постколоніальним спільнотам. Розглянуто сутність страху автентичності у його природній і набутій формі, його причини, а також найбільш типові вияви цього страху. Ключові слова: страх автентичності, ідентичність, етнонаціональна спільнота, ментальність. Страх собственной аутентичности в постколониальных сообществах В статье проанализирована...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2017 www.ua.z-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»