WWW.UA.Z-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Методички, дисертації, книги, підручники, конференції

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:   || 2 | 3 |

«УДК [070.4:655] (477) „190/193” О. Л. Кравченко ВИКОРИСТАННЯ ПУБЛІЦИСТИКИ С. ПЕТЛЮРИ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ С. Петлюра фігурує серед основних ...»

-- [ Страница 1 ] --

Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 13 (272), Ч. ІІІ, 2013

students notice what criteria will help make their work fruitful.Group activities are

not an end in itself but as a means of improving the quality of the educational

process that can facilitate the learning of each student. Consequently, occupying a

dominant position, it is combined with other forms of training: individual, frontal,

etc. When choosing the best forms of exercise for specific forms of learning

activities taking into account all the components of the learning process: target, motivational, meaningful, operational active, controlling and regulating, estimateeffective.

Key words: group work, group of students, group technology, seminars, professional discipline.

Стаття надійшла до редакції 28.03.2013 р.

Прийнято до друку 26.04.2013 р.

Рецензент – д. п. н., проф. Лобода С. М.

УДК [070.4:655] (477) „190/193” О. Л. Кравченко

ВИКОРИСТАННЯ ПУБЛІЦИСТИКИ С. ПЕТЛЮРИ ПІД ЧАС

ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ

С. Петлюра фігурує серед основних політичних постатей української історії ХХ ст. Пересічному українцеві він відомий як активний учасник РУПу та УСДРП, Голова Директорії, очільник українського екзильного уряду, його ім’я пов’язане зі створенням української армії як основної державотворчої сили. Не менш яскравою була журналістська, видавнича й редакторська діяльність С. Петлюри: він був активним учасником становлення молодої української журналістики в добу надання українськомовному друкованому слову права розвиватися, працював журналістом у часописах „Мир искусства”, „Літературно-науковий вісник”, „Громадська думка”, „Нова громада”, „Україна”, „Слово”, „Голос минувшего”, „Дзвін”, „Книгарь” тощо, редагував „Вільну Україну”, „Раду”, „Украинскую жизнь”, був ініціатором заснування, редактором і дописувачем „Тризуба”.

На сучасному етапі написання повної об’єктивної історії українського книговидавничого руху ще триває, тому оцінка діяльності й ролі конкретних журналістів, видавців і редакторів-практиків дозволить неупереджено проаналізувати найбільш значущі його сторінки. Особливо актуальним це завдання постає для студентів спеціальностей „Видавнича справа та редагування” і „Журналістика”, у яких курс „Історія української видавничої справи” відноситься до професійно-орієнтованих дисциплін. Знання ними особливостей розвитку українського друкарства на всіх етапах, висвітлених з урахуванням нових архівних і джерельних матеріалів, дозволить глибше усвідомити суспільне значення книги, зрозуміти трансформацію видавничого Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 13 (272), Ч. ІІІ, 2013 руху на українських землях, прогнозувати розвиток книговидавничої галузі сучасної України.

Тенденцією сучасної навчальної літератури з історії українського книговидання стало активне використання й уведення втекст уривків з першоджерел, наприклад, підручник „Історія видавничої справи” М. Тимошика, навчальний посібник „Видавнича справа та редагування в Україні: постаті і джерела (ХІХ – перша третина ХХ ст.)” за редакцією Н. Зелінської. В останньому виданні вміщено найповніше зібрання публіцистичних свідчень формування теоретичних і методичних засад редакторського фаху протягом зазначеного періоду, роботи редактора з автором, аналізу читацького кола тощо [1]. Серед зібраного матеріалу зустрічається й уривки з публіцистичних статей С. Петлюри, проте вони не дають повного уявлення про багатоаспектність порушуваних публіцистом проблем українського видавничого руху. До аналізу публіцистики С. Петлюри зверталися Т. Гунчак („Петлюра як публіцист”), В. Жила („Журналістська спадщина С. Петлюри)”, Г. Машталер („Вивчення літературознавчих праць Симона Петлюри в гімназії”), Т. Салига („Симон Петлюра: літературознавчо-мистецький мотив (до 80-ліття з дня вбивства)”) та ін., зосереджуючись переважно на загальній характеристиці його публіцистичного доробку, аналізі літературознавчих і мистецтвознавчих статей. Проте розвідок, у яких би з’ясовувалося, як у публіцистиці С. Петлюри відбилися особливості розвитку української видавничої справи першої третини ХХ ст., на сьогодні немає.

Мета статті – проаналізувати публіцистичні тексти С. Петлюри як джерельну базу навчальної дисципліни „Історія української видавничої справи”. Аналіз публіцистичного доробку, особливостей редакторської діяльності й поглядів на розвиток українського видавничого руху С. Петлюри доцільно залучити при викладанні тем „Загальна характеристика видавничої справи кінця ХІХ – початку ХХ ст.”, „Видавнича справа в умовах цензурних обмежень і заборон” і „Українська видавнича справа в Західній Європі (на прикладі Франції)”.

Українське книговидання початку ХХ ст. характеризувалася нестабільністю урядової політики, прагненням до фундаментальних видань, особливо в галузі художньої літератури, розширенням діапазону українського друкованого слова після 1905 р., коли на східноукраїнських землях з’явилися газети й журнали українською мовою, інтенсивним зростанням поліграфічної бази, виробленням підприємницько-фінансових засад видавничої справи, заснуванням друкарень у провінційних містах, зародженням бібліології одночасно зі створенням книгорозповсюджувальної і бібліотечної мереж, формуванням фахових критеріїв оцінки творів, появою нових організаційних форм видання книги – перших видавництв й товариств видавничої справи, заснованих діячами української культури. Багато з цих особливостей стали предметом публіцистичних статей С. Петлюри, відповідно, їх варто залучати під час вивченні видавничої справи кінця ХІХ – початку ХХ ст. У дописах публіциста „Потреба видання популярних книжок по національному Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 13 (272), Ч.

ІІІ, 2013 питанню взагалі і по автономній Україні зокрема”, „Українська преса і її дефекти”, „Про перекладну соціялістичну літературу”, „Негативні риси полеміки навколо українського питання” тощо порушуються наступні проблеми:

- використання потенцій російських культурно-просвітницьких товариств і російської преси для розвитку українства;

- об’єктивне поцінування позитивних тенденцій і вад української журналістики як необхідна умова її розвитку;

- створення в Україні повного типологічного ряду видань як чинник культурного розвою й національного розвитку, зокрема розбудова наукового, науково-популярного й перекладного книговидання.

У статті “Російські культурно-просвітні організації на Україні” (Слово. – 1907. – № 27) С. Петлюра обстоював ідею доцільності українізації російських просвітницьких установ. Із розвитком українського громадянства збільшилася потреба в друкованому українськомовному слові, однак потужності заснованих українських видань через об’єктивні причини не вистачало. Одним із способів вирішення цієї проблеми публіцист уважав участь у налагодженій роботі видавничих осередків при російських культурно-просвітницьких інституціях. Зокрема він проаналізував діяльність Київського і Харківського товариств грамотності (засноване ще 1882 р.

Київське товариство грамотності наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. видало близько півтора десятка українських книжок, приблизне стільки ж і Харківське).

С. Петлюра запропонував програму українізації цих установ, виявивши себе практиком в організації видавничої справи: „Створивши спочатку окремі філії, спеціально для видавання українських книжок, вони б згодом, в міру розвитку своєї діяльності і власного зросту, могли надати український напрямок та характер і діяльності цілого товариства” [2, с. 9].

Виходячи з інтересів українства, автор наголошував, що не має значення, ким і чиїми коштами видана книга, головне те, „що на українському книжковому ринку прибавилось новою книжкою, новим живим зерном на українському просвітньому полі” [2, с. 10].

У світлі залучення потенціалу російських просвітницьких інституцій С. Петлюра критично ставився до ідеологічної обмеженості тих українських громадських діячів, які обвинувачували ці установи в русифікації, не намагаючись спрямувати їхню діяльність на свою користь. Автор посилався на статтю М. К-о в полтавському тижневику „Рідний край” (зауважимо, що ця політично-економічна й літературна газета була органом української радикальної інтелігенції, тому позиція її дописувачів цілком виправдана).

Визнаючи негативні наслідки розповсюдження російськомовних видань, С. Петлюра робив висновок про недалекозорість українців щодо налагодження спільної з російськими видавничими осередками діяльності.

Використання російськомовної преси з метою поширення українства докладніше обговорювалося С. Петлюрою в статті „До практичних завдань українства” (Украинская жизнь. – 1913. – № № 1, 3). Він критично оцінював Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 13 (272), Ч. ІІІ, 2013 ситуацію з українським пресовиданням як незадовільну, оскільки воно не охоплювало все українське суспільство. Форма української журналістики, а подекуди і її зміст „виявилися не настільки гнучкими й охоплюючими інтереси культурної людини, щоб такі виразники цього слова, як газета і журнал, зробилися бажаним гостем у кожній українській родині” [2, с. 136].

Одним зі нагальних завдань автор уважав українізацію „тієї частини суспільства, яка хоч і численна, щойно пробуджується до свідомого національного життя, і поступово еволюціонуючи у своєму розвитку, може поповнити ряди свідомих і національно-активних угруповань українського суспільства” [2, с. 139]. Це завдання потребувало переоцінки ставлення до російськомовної журналістики. Посилаючись на те, що пресовидання в Україні зародилося іншими мовами, зокрема російською, С. Петлюра пропонував залучати місцеві російськомовні періодичні органи для поступового переходу від журналістики в Україні до української журналістики. Систематично впливаючи на російськомовну пресу з метою ширшого висвітлення українського життя, орієнтуючись на читацьку аудиторію, що має звичку щоденного читання і може витрачати гроші на придбання періодики, українські автори мають можливість формувати соціально активну особистість. Відтак це призведе до пробудження національної свідомості, а це, у свою чергу, – до розвитку національновизвольного руху, утвердження ідеї незалежності Української держави.

На практиці така позиція публіциста виявилася в тому, що він домовився про запровадження в журналі „Міръ” українського відділу, хоч, як писав у листі до А. Жука від 23 жовтня 1908 р., „конкуренція страшенна, і треба просто виривати собі місце” [3, с. 90]. Уже через місяць він повідомив, що йому вдалося „протиснутись” до низки столичних видань – „Образование”, „Торгово-промышленная газета”, „Обозрение”, де він матиме можливість висвітлювати українські проблеми й розкривати актуальне на той час „галицьке питання”.

Об’єктивне поцінування досягнень українства загалом і української журналістики зокрема – предмет розгляду статті „Критика чи деморалізація” (Слово. – 1908. – № 42). Аналізуючи огляди журналу „ЛНВ”, уміщені на сторінках „Ради” під криптонімом А. Б., С.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Петлюра саркастично зауважував:

„І от, коли д. А. Б. випише отак заголовки статей, перекаже зміст їх, пересипле цей переказ вивалюваннями, він гадає, що свою ролю, як критика, скінчив, що виконав свій обов’язок і перед читачами і перед авторами ….

Тоді в уяві його встає «відрадна картина багатства, різноманітности і високої вартости того матеріялу, що дає читачеві наш єдиний всеукраїнській щомісячний літературно-науковий журнал». Щасливий українській читач!

Певно, йому повинні заздрити всі інші читачі, приміром, російських журналів, німецьких, польських. Щасливий і український критик «Ради», що так нехитро і примітивно розуміє свої обов’язки літератора” [2, с. 74 – 75].

Така критика шкодить і читачам, і дописувачам, оскільки не виконує свого завдання – виховувати смак до високоякісної літературної продукції.

Необ’єктивне ставлення до будь-якого українськомовного тексту призводить Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 13 (272), Ч. ІІІ, 2013 до того, що автори „не ростуть, як журналісти, а каменіють, топчуться на «мертвій точці»”, в українців формуються звичка „дивитися на українську журналістику і цілу біжучу літературу нашу” „закоханими очима” [2, с. 77], що деморалізує українське громадянство в цілому. Звідси переоцінка надбань українства, обмеженість світогляду. Тож молода українська журналістика „вимагає не дитирамбів для себе, не диму кадильного, не вихвалювань, а поважної допомоги і безсторонньої оцінки достоїнств і хиб” [2, с. 75].

Однією з особливостей видавничої справи в Україні першої третини ХХ ст. було вироблення фахових критеріїв оцінки творів, редакційнотехнічного оформлення й майбутнього поліграфічного втілення книги.

Формування фахових вимог до різних за функціональним призначенням видів видань „з орієнтацією на прогресивні моделі „повних” літератур, що не зреклися національних основ” [1, с. 468], свідчило про подальший розвиток самоідентифікації українства. Протягом ХІХ ст. в українському книговиданні спостерігалося переважання художньої літератури, натомість самоусвідомлення українців спричинило потребу в наукових друках, у яких обґрунтовано, науково виважено розглядалися б питання української історії, культури, мови, і науково-популярних виданнях, де ці знання подавалися б у цікавій і доступній для широкого читача формі.

Питання про необхідність становлення наукового й науковопопулярного книговидання порушувалися С. Петлюрою в статтях „До практичних завдань українства”, „До історії Наукового Товариства імени Шевченка у Львові” (Голос минувшого. – 1915. – № 1). Розцінюючи утворення першого українського наукового товариства як „скріплення збудженої національної свідомости і волі у певних організаційних формах” [2, с. 141], автор популяризував його діяльність. Він наголошував на особливих функціях наукового книговидання – піднесення загальної культури українського суспільства, розвиток самоусвідомлення й національного будівництва. Організація НТШ свідчила про розуміння українцями значення цієї ланки соціального життя, показувала зрілість української нації, була справою „національної чести й волі”.

Проаналізувавши діяльність товариства, С. Петлюра закликав українців усіма силами підтримати його учасників. У разі активної допомоги „народ із скромних жертв, колективними зусиллями створив би – собі (розрядка автора. – О. К.), для свого культурного розвитку і національного росту, – національний науковий фонд, з допомогою якого могла б проходити максимальна наукова робота створеного тим самим народом” [2, с. 143].

Публіцист наголошував на громадському характері української науки й наукового книговидання, оскільки їхній розвиток свідчив про історичний поступ усієї нації, піднесення загальної культури суспільства.



Pages:   || 2 | 3 |
Похожие работы:

«ISSN 1999-5717. Вісник ХНУВС. 2015. № 1 (68) УДК 343.1:65.012.8 О. В. Манжай МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ СИСТЕМИ НЕГЛАСНОЇ РОБОТИ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ У ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ Проаналізовано методологію, яка може бути застосована для вивчення системи негласної роботи правоохоронних органів у протидії злочинності. Із дотриманням принципу вертикальної структурованості запропоновано застосовувати філософські, загальнонаукові, окремі та спеціальні методи дослідження. Описано застосування таких методів...»

«ISSN 2078–4333. Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. 2012. Випуск 29 ч.1.C. 203–212 Visnyk of the Lviv University. Series International Relations. 2012. Issue 29 р.1. P. 203–212 УДК 379.851 СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ЗЕЛЕНОГО ТУРИЗМУ В ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ О. Стецюк Львівський національний університет імені Івана Франка, вул. Дорошенка 41, м. Львів, 79000, Україна, тел. (0322) 394-769 Вивчено соціально-економічні чинники, пов’язані із...»

«НАУКОВО-БІБЛІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ВИДАНЬ, представлених в експозиції до Всесвітнього дня книги та авторського права й Міжнародного дня інтелектуальної власності Виставка-презентація наукових праць, навчальних, методичних, періодичних видань з фондів відділу інформаційно-бібліотечного забезпечення Національної академії державного управління при Президентові України Бази даних електронного каталогу інформаційно-пошукової системи відділу САБ ІРБІС Книжковий фонд, Періодичні видання, Автореферати...»

«Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 16 (275), 2013 УДК(477)(498) «1939/1945» Ю. І. Левченко ПЕРЕДУМОВИ ОКУПАЦІЇ РУМУНІЄЮ ПІВДЕННО-ЗАХІДНОЇ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ Пояснюючи питання участі Румунії в Другій світовій війні, більшість істориків сходяться на думці, що передумовою її нападу на СРСР стало бажання заволодіти Бессарабією і Північною Буковиною. Адже до червня 1940 р. вони входили до її складу й тільки за «ультимативною» вимогою, що загрожувала початком війни, вони...»

«ISSN – 0136–8168. Вісник Львівського університету. Серія юридична. 2013. Випуск 57. С. 154–162 Visnyk of the Lviv University. Series Law. 2013. Issue 57. P. 154–162 УДК 347.961(09)(477) НОТАРІАТ В УКРАЇНІ В СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ Л. Шевчук Львівський національний університет імені Івана Франка вул. Університетська, 1, 79000 Львів, Україна У статті проаналізовано організаційно-правові основи нотаріату, визначені російською судовою реформою 60-х років XIX ст., проведеною царським урядом і в...»

«УДК 37.018.46+37.015.311 О. А. Орлова, аспірант (Житомирський державний університет імені Івана Франка) АНДРАГОГІЧНИЙ АСПЕКТ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ У СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ У статті розглядається сутність андрагогіки як науки про навчання й освіту дорослих. Прослідковано шлях андрагогіки як самостійної науки в педагогіці. Обґрунтована необхідність враховувати особливості андрагогічного підходу при організації навчального процесу підготовки вчителів у системі післядипломної педагогічної...»

«УДК 631.15(477.74) ДИНАМІКА ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНОВИХ У РАЙОНАХ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Л. Михалюк, аспірант Львівський національний аграрний університет Постановка проблеми. Із давніх-давен наша держава була одним із лідерів серед виробників та експортерів зерна. Зерно для України – стратегічна ринкова продукція та одне з основних джерел грошових надходжень для сільськогосподарських товаровиробників. Маючи у своєму арсеналі 27% усіх чорноземів планети, Україна і сьогодні мала б обіймати одні з перших...»

«ISSN 2078-4333. Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. 2014. Випуск 34. С. 78–86 Visnyk of the lviv University. Series international relations. 2014. Issue 34. p. 78–86 УДК 338.483.1(477.51) ТУРИСТИЧНО-РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Ольга Микитчак Львівський державний університет фізичної культури, вул. Костюшка, 11, м. Львів, Україна, 79007 Подано загальногеографічну характеристику Чернігівської області. Представлено перелік туристичних ресурсів: природних,...»

«Вісник Житомирського державного університету. Випуск 54. Педагогічні науки УДК 37+008(477.84) Ж. Ю. Даюк, здобувач (Житомирський державний університет імені Івана Франка) ВПЛИВ КРЕМЕНЕЦЬКОГО ЛІЦЕЮ НА КУЛЬТУРНО-ПРОСВІТНИЦЬКІ ТРАДИЦІЇ РЕГІОНУ (ПЕРША ПОЛОВИНА ХІХ СТ.) У статті проаналізовано зміст та форми взаємовпливу культурно-просвітницької діяльності викладачів та вихованців Кременецького ліцею з навколишнім соціокультурним середовищем. Відзначено культурно-просвітницьку місію викладацького та...»

«Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 22 (281), 2013 true. During research, it was certain, that Anatoliy Shiyan, being part of soviet reality absolutely voluntarily and realized, created the world artistically publicism to text on the party program of creation of appearance of the soviet state and socialistic method of life in consciousness of people. Key words: essay, character, landscape, soviet reality. Стаття надійшла до редакції 09.09.2013 р. Прийнято до друку 27.09.2013 р. Рецензент – канд....»

«УДК 1(091):303.092.4(4-15)(043.3) ТРАНСФОРМАЦІЯ ІДЕЇ ДЕТЕРМІНІЗМУ В ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКІЙ ФІЛОСОФІЇ І.В. Шаталович, кандидат філософських наук, викладач кафедри філософії та політології Національної металургійної академії України. Стаття присвячена дослідженню трансформацій та експлікації змісту ідеї детермінізму в історії західноєвропейської філософської традиції. Ключові слова: детермінізм, необхідність, причинність, провидіння, доля, індетермінізм, випадковість, свобода, західноєвропейська...»

«2010 Гуманітарний вісник ЗДІА випуск 40 УДК 130.1 ПРОБЛЕМА ТИПІЗАЦІЇ ТА ЇЇ СУСПІЛЬСТВОЗНАВЧІ ТЕМАТИЗАЦІЇ Карпенко І.В. (м. Харків) Анотації В статті дається аналіз тематичних підстав типізації. Визначено, що структура духовного виробництва, яка об'єктивувалася, істотним чином впливає на формування архітектоніки і топології філософського простору культури в його синхронічному і діахронічному зрізах. Кореляція структури духовного виробництва з історією розвитку суспільства і прийнятою її...»

«УДК 631.115.8:658.114.3 А.О. Пантелеймоненко, д-р екон. наук, професор ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі» СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ ВИРОБНИЧІ КООПЕРАТИВИ: ВИКОРИСТАННЯ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ ДЛЯ УДОСКОНАЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОДЕЛІ Постановка проблеми. Цілком закономірно, що поглиблення ринкових відносин у аграрному секторі економіки України стимулює пошук ефективних організаційно-правових форм, відповідних сучасним потребам дрібних сільськогосподарських товаровиробників. Так, у...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2017 www.ua.z-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»