WWW.UA.Z-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Методички, дисертації, книги, підручники, конференції

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:   || 2 |

«А.С. Гончаренко, асп. Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка конЦепт «міста, Що промоВляє» В урБаністиЧній ноВелістиЦі о.генрі (на матеріалі циклів «голос великого ...»

-- [ Страница 1 ] --

ські позитивісти, спробували наприкінці ХІХ ст. закласти підвалини польсько-єврейського та українсько-єврейського порозуміння.

1. Кудрявцев П. Єврейство, євреї та єврейська справа в творах Івана

Франка. – Євр. зб. ІІ. – С. 81. 2. Франко І. Перехресними стежками. Зібр. тв.:

У 50 т. - К., 1979. - Т. 20. - С. 280. 3. Франко І. Зібр. тв.: У 50 т. - К., 1985. - Т.

44. - Кн. 1. - С. 457. 4. Франко І. Зібр. тв.: У 50 т. - К., 1985. - Т. 44. Кн. 1. - С.

458. 5. Франко І. Зібр. тв.: У 50 т. - К., 1985. - Т. 44. - Кн. 1. - С. 456-459. 6.

Франко І. Зібр. тв.: У 50 т. – К.,1985. - Т. 44. - Кн. 1. - С. 460. 7. Франко І.

Мозаїка. Із творів, що не ввійшли до зібрання творів у 50 томах. – Львів:

Каменяр, 2001. – С. 434. 8. Там само. 9. Там само. 10. Там само. 11. Франко І.

Зібр. тв.: У 50 т. - К., 1985. - Т. 44. - Кн. 1. - С. 482. 12. Франко І. Зібр. тв.: У 50 т. - К., 1980. - Т. 27. - С. 171. 13. Там само. 14. Budrewicz Tadeusz.Jzykowy obraz ydw w pamitnikach galicyjskich doby autonomicznej.Kwestia ydowska w XIX wieku: spory o tosamo Polakw:praca zbiorowa pod red.,[pzedm.] Grayny Borkowskiej i Magdaleny Rudkowskiej:Instytut Bada Literackich Polskiej Akademii Nauk. - Warszawa, 2004. - 151-168 s. 15. T-Jeske-Choiski, yd w powieci polskiej, studium. Warszawa 1914, s. 25. P°r- A. Eisenbach, Wielka emigracja wobec kwestii ydowskiej. 1832-1849. Warszawa 1975. - S t a n t o n, Kwestia kobieca w Europie. Prze. K. Sosnowski. - Warszawa, 1885. - s. 282.

А.С. Гончаренко, асп.

Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка конЦепт «міста, Що промоВляє» В урБаністиЧній ноВелістиЦі о.генрі (на матеріалі циклів «голос великого міста» та «Чотири мільйони») У статті розглядається урбаністична панорама Великого Міста та її художнє втілення у нью-йоркській прозі О.Генрі Ключові слова: голос Великого Міста, Нью-Йорк, топос, локус, концепт міста, людина міста, американський образ світу.

В статье рассматривается панорама Большого Города и ее художественное воплощение в нью-йоркской прозе О.Генри Ключевые слова: голос Большого Города, Нью-Йорк, топос, локус, концепт города, человек города, американский образ мира.

The article analyses the urban panorama of a Big City and its artistic implementation in O.Henry’s New York prose.

Key words: the voice of a Big City, New York, topos, locus, the concept of a city, the man of a city, American image of the world.

Місто як специфічна урбаністична формула художнього мислення О.Генрі присутня на всіх рівнях часопросторового орієнтування письменника і належить до домінантних модусів його світосприйняття. Міська тематика об’єднує близько сотні новел, написаних у найбільш плідний період творчості письменника – 1902-1910 роки, коли він мешкав у місті-велетні Нью-Йорку. «Якщо колись в американській літературі місце і людина знайшли одне одного, - писав один із біографів письменника, проф. Альфонсо Сміт, - це відбулось саме тоді, коли О.Генрі вперше пройшовся вулицями Нью-Йорку» [Smith 1916]. Дійсно, «місто іммігрантів» відіграло надзвичайну роль у самоусвідомленні письменника і форматуванні його життєвої філософії, воно дало йому нову біографію, воно ж, зрештою, визнало його як геніального та самобутнього митця.

Відпочатково Нью-Йорк був для письменника, як і для тисяч інших новоприбулих, чужим простором, що він сам підтверджує в листах до знайомої, Мейбл Венелз: «В Техасі люди чіпляються до тебе, як п’явки; в Нью-Йорку вони тебе заморожують. Але я їм не докоряю. Коли познайомишся з ними ближче, вони виявляються приязними і дружніми» [Wagnalls 1922, 4]. Дуже швидко О.Генрі вписує свою персональну історію у новий топос, обирає Нью-Йорк географією власного життєпису.

О.Генрі плідно скористався із різнорідного життєвого матеріалу, який щедро давало йому місто, варто було лишень «зазирнути за ріг». Новелістичні цикли «Голос великого міста» та «Чотири мільйони», які ми обрали для аналізу, виразно репрезентують уявлення письменника про «місто як серцевину буття» і «буття, що смислопороджує місто». Відправною точкою філософського задуму О.Генрі був антропоцентризм – у центрі його художньої картини світоустрою була «звичайна людина», унікальність якої стверджується численними модусами повсякденності. Саме «людина» О.Генрі визначала місто як художній і культурний феномен; сплетіння людських доль він бачить пластично й органічно пов’язаним із життєписом історії міста, вимальовуванням його соціального і культурного пейзажу. «Найважливіша іпостась міста – люди», - говорить український літературознавець Л.Чернієнко, міська новелістика О.Генрі вповні підтверджує ці слова [Чернієнко 2011, 3].

Відомо, що у передмові до першого видання міського циклу «Чотири мільйони» (1906 р.) були такі рядки: «Нещодавно хтось виголосив твердження, що в Нью-Йорку живе не більше чотирьохсот людей, вартих згадування. Але знайшовся один розумний чоловік, що робив перепис населення, і його прихильніше ставлення до інтересів широкої публіки визначило простір для створення цих невеличких історій про Чотири Мільйони» [Mais 1923, 307-308].

Прикметно й те, що слави великого американського новеліста Вільям С.Портер досяг під псевдонімом, обраним майже навмання, де власне ім’я «Генрі» слугувало синонімом слова «людина» за своєю типовістю і немаркованістю жодною метафоричністю та алюзивністю, а літера «О» взагалі лишень задовольняла вимоги милозвучності. «О.Генрі наділив персонажів такими чудернацькими іменами, а себе – на диво пересічним псевдонімом», відмічали дослідники його творчості, серед них і Стівен Лігок [Leagock 1916, 238]. Безумовно, однозначності в трактуванні цього номінаційного феномену дійти важко, однак очевидною стає інтенція до співвіднесення своє долі, долі «маленької людини», з історіями мільйонів простих людей. Символічно ототожнюючи себе з соціумом, стаючи «рупором» щоденності, О.Генрі витворює оригінальну модель повсякденного життя, своєрідний «міський хронотоп», у якому людська історія локалізується і самодетермінується, щоразу стверджуючись у фікційній матриці буття.

Традиція сприйняття О.Генрі як «несерйозного письменника», чия майстерність сягає не далі вмілого стилістичного обрамлення шаблонних форм, свідчить про недостатність вивченості його творчого доробку. Незважаючи на багатющу тропіку новел письменника, ми схильні вбачати його геній у здатності викликати потужну емоційну відповідь на, здавалося б, банальний конфлікт. Стереотипність, схематизм, одновимірність ситуацій і героїв дають ефект, зворотній очікуваному – перед читачем постає панорама дійсності, що в оголеності форми віднаходить ще більш яскраве вираження.

Одним із найуспішніших літературних надбань митця постає цикл новел «Голоси великого міста», що з’явився у 1908 році. В однойменній програмній новелі автор постулює цілком сформовану «соціальну філософію», що метафорично об’єктивується у топосах Великого Міста. «Ми маємо тут чотири мільйони чоловік, затиснутих на острівці, що складається, головним чином, із простодухів і омивається водами Волл-стріт. Скупчення такої величезної кількості простих елементів у настільки маленькому просторі не може не привести до виникнення певної особистості, деякої однорідної єдності, усне самовираження якої відбувається через своєрідний спільний рупор.

Проводиться, так би мовити, безперервний референдум, і його результати фіксуються у всеосяжній ідеї, котра відкривається нам через те, що можна назвати Голосом Великого Міста» [O.Henry].

О.Генрі виписує «голос міста» як своєрідний «ключ» до розуміння суспільної історії, пам’яті і характеру, що веде, в ширшому розумінні, до пізнання людського єства. Вокалізація душі міста відтворюється і зосереджується в індивідуальній поетиці людського життя. Цей процес є неперервним і раміфікаційним – розходячись на тисячі людських голосів, місто врешті консолідує їхнє замкнуте звучання в потужне ревіння цивілізації. «Потрібно взяти гуркіт денного вуличного руху, сміх та музику ночі, урочисті модуляції превелебного доктора Паркхерста, регтайм, голосіння, украдливий шерех коліс, крики газетярів, дзюркотіння фонтанів у садках на дахах, закличний лемент лоточників, а також обкладинок «Журналу для всіх» - ось які звуки потрібні для голосу міста […]», - це рецепт «душі Великого Міста», що звучить в його голосі [O.Henry]. Цивілізаційний шум – це пульсація міського організму і заразом мелодія людського серця, у котрій жевріє відчуття неперервності людської історії.

Наукова традиція по-різному визначає смислове та художнє наповнення образу міста. О. Цалапова надає культурно-міфологічної інтерпретації цього феномену, визначаючи його як «систему культурних символів, […] місце, де закінчується неструктурований хаос», разом із тим зауважуючи, що «кожна мистецька система вносить власне тлумачення міфу міста» [Цалапова 2010, 142]. «Місто – продукт взаємодії об’єктних і суб’єктних структур життєдіяльності людини, тобто воно не тільки “справа рук людських”, але й породження людської психіки […]. Інакше кажучи, відношення до міста та уявлення про місто – значущі фактори формування соціокультурного простору населеного пункту», - стверджує українознавець із Таврійського НУ ім.

В.Вернадського Д.Аверіна-Лугова, акцентуючи на соціокультурному складникові цього феномену [Аверіна-Лугова 2010, 131]. Українська дослідниця С.Ленська розглядає місто як точку перетину двох просторів: «географічного, фізичного (ландшафт) і семантичного, символічного простору свідомості» [Ленська 2011, 189].

Відомий український літературознавець Г.Степанова покроково окреслює еволюцію розуміння міста як специфічного продукту людської діяльності і мислення: «від міста як ландшафту в епоху Відродження через місто як світ (простір буття, аналог універсуму) в епоху Романтизму – до міста як тексту в художній свідомості модернізму» [Степанова 2009, 69].

У межах літературознавчого аналізу важливим компонентом художньої інтерпретації складників міста як локальної і динамічної реальності виступає визначення базових складників образу міста. Т. Ковальова пропонує виокремлювати категорію «власного часу міста» - «темпоральності повсякденності, процесу становлення міста як певної тривалості. […] Саме час і сприйняття його (як часу історичного, соціального й індивідуального) можна назвати матрицею міського інобуття» [Ковальова 2009, 134-135].

Дійсно, міський хронотоп виступає однією із зображальних домінант міської міфотворчості О.Генрі. Особливої виразності цей мотив набуває у новелі «Квадратура кола», що ілюструє момент прибуття Сема Фоуела з невеличкого фермерського містечка до великого міста. Час працює проти нього, голова йому йде обертом від темпу життя, до якого він не звик. Врешті, знесилений і заморочений стрімким вуличним рухом, він з радістю потискає руку кревному ворогу своєї родини, відчуваючи з ним мало не генетичний зв’язок – їх єднає пам’ять.

Г.Степанова говорить про «модус перехідності як спосіб міської свідомості» [Степанова 2009, 66]. Зокрема, дослідниця визначає міську топографію як сплетіння переходів, з’єднувальним компонентом котрих виступає топос ВУЛИЦІ як засіб організації геометрії міста. Г.Степанова поділяє думку Д.Зам’ятіна, автора концепції «гуманітарної географії», і детермінує міську вулицю як «образ на краю, образ ad marginem, бо на ній і з її допомогою відбувається зіткнення, боротьба і взаємодія цілком різних уявлень, образів життя, локалізованих випадком в одному урочищі» [Степанова 2009, 63]. Фактично, вчені розділяють предметно-просторову матрицю міського існування, засновуючись на оригінальній топографічній схемі, у центрі якої стоїть ВУЛИЦЯ - символ схрещення людських доль. У діаметрально протилежному ключі інтерпретує міський простір В.Іванов у статті „До семіотичного вивчення культурної історії великого міста”, у якій подається набір специфічних елементів містобудови. Автор розглядає місто крізь призму не лінійних, а точкових топосів: храму, палацу, фортеці, ринку і бібліотеки [Иванов 1984, 8].


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Міській новелістиці О.Генрі властиве маркування антропогенного простору Нью-Йорка за допомогою знакових локусів («конкретний просторовий образ, що відсилає до дійсності») [Прокофьева 2005, 88]: Бродвею, Центрального Парку, знаменитої вулиці Бавері, асоційованих із певною соціальною стратою. Так, наприклад, Волл-стріт – локус ділків, Центральний Парк – прихисток волоцюг і закоханих, «серце світу» (новела «Каліф, купідон і годинник»), Бродвей – центр богемного життя. О.Генрі вибудовує модель міста, де індивідуальний простір окремої людини обмежений низкою міських топосів (відкритий просторовий образ авторського образу світу) [Прокофьева 2005, 88], яким він надає сенсу.

Разом із тим, о.генрівський концепт Великого Міста характеризується поліаспектністю вираження та інтерпретації і незрідка контамінує різнорідні часопросторові схеми. Так, у новелі «Квадратура кола» новеліст постулює таке: «Природні властивості найшвидше втрачаються у великому місті.

Причини цього явища необхідно шукати не в етиці, а в геометрії. Прямі лінії вулиць та будівель, прямолінійність законів і звичаїв, тротуари, що ніколи не відхиляються від прямої лінії, суворі, жорсткі правила, що не допускають компромісу ні в чому […] – все це кидає холодний виклик кривій лінії Природи» [O.Henry]. Автор проводить прозорі паралелі між лінійністю міста як осередку цивілізації і американським суспільством як уособленням морально-етичної догматичності, витоки якої коріняться ще в протестантській вірі. Жартівливий, а насправді глибоко філософський натяк на те, що природні властивості «людини міста» нівелюються внаслідок лінійності міської геометрії, а не етики, варто прочитувати, в дусі руссоїзму, навпаки – цивілізація нищить людську духовність, стирає індивідуальність.

«Місто в реалістичній традиції сприяє становленню самої особистості»,

- аргументує Г.Степанова [Степанова 2009, 64]. Ніби на доказ цього припущення цікаве потрактування образу Нью-Йорка і його мешканців знаходимо в новелі «Народження ньюйоркця», герой якої волоцюга-космополіт Реглз уперше знайомиться з соціо-психологічним портретом Манхеттена: «Будівлі

– незліченні бастіони з вискаленими бійницями, люди – розфарбовані живими кольорами, але безкровні примари, що марширують похмурими рядами себелюбців. Більше за все Реглза пригнічував дух егоцентризму, що, здавалося, просякнув усіх перехожих, мов фарба дитячу іграшку. Кожен, на кому він зупиняв свій погляд, здавався йому чудовиськом безсоромної і огидної самовдоволеності. У цих людях не було нічого людського: немов кам’яні ідоли, ходили вони вулицями, шануючи лише себе і вимагаючи поклоніння інших таких самих ідолів. Байдужі, безжальні, іронічні і невблаганні, створені за одним шаблоном, вони поспішали у своїх справах, схожі на мармурові статуї, які привів до руху якийсь чаклун, так і не зумівши збудити в них думки і почуття» [O.Henry].



Pages:   || 2 |
Похожие работы:

«Наукові записки. Серія “Філологічна” УДК 811.161.2’23 Денисевич О. В., Житомирський державний університет імені Івана Франка РЕКЛАМА: ВІД РЕАКЦІЇ ДО СТИМУЛУ У статті проаналізовано асоціативні зв’язки між реакціями реклама зі складу асоціативних полів слівстимулів рекламної сфери. Ключові слова: стимул, реакція, вільний асоціативний експеримент, асоціативне поле, асоціативне значення, мовна картина світу. В статье проанализированы ассоциативные святи между реакциями реклама из состава...»

«337 Випуск 19. УДК 81’373:811.112.2 Турчин В. В., Турчин В. М., Прикарпатський національнийуніверситет ім. В. Стефаника, м. Івано-Франківськ ЛІНГВІСТИЧНІ НАПРЯМКИ У ДОСЛІДжЕННІ АНТОНІМІЇ У статті ми намагаємося показати, як вчені шукають нові шляхи для систематизації нагромадженого матеріалу, використання його з максимальною користю і висловлюють ряд цінних думок щодо вивчення окремих властивостей антонімів. Ключові слова: контрадикторність, контрарність, контрастність, конверсія,...»

«Усі вони усуваються редагуванням, оскільки редактор може помітити ці неадекватності. Найскладнішим для редагування є такий тип малопомітних зсувів, які порушують стиль автора оригіналу, не позначаючись на ідеї твору.1. Коптілов В.В. Актуальні теоретичні питання українського художнього перекладу Автореф. дис. докт. філол. наук. – К., 1987. – 40 с. 2. Кортасар, Хуліо Продовженість парків / пер. з ісп. Ю. Покальчука // Всесвіт. – 2008. – № 3-4, – С. 106-107. 3. Мишустина А.А. Структурные...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА ТЕЛЕШМАН СВІТЛАНА ІВАНІВНА УДК 821.161.2-Ткач.09 ПОЕТИЧНА ТВОРЧІСТЬ МИХАЙЛА ТКАЧА: ЖАНРОВИЙ І ЗМІСТОВИЙ АСПЕКТИ 10.01.01 – українська література АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук Чернівці – 2015 Дисертацією є рукопис Роботу виконано на кафедрі української літератури Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, Міністерство освіти і...»

«УДК 811.161.2.801. 653 Б.Р. Пристай, кандидат філологічних наук, доцент (Дрогобицький педуніверситет) НАГОЛОШЕННЯ У ГОВОРАХ І АКЦЕНТНА ВАРІАНТНІСТЬ У статті йдеться про акцентологічні особливості та систему наголошення в українській мові (на діалектному матеріалі). Акцентологічні особливості тих чи інших говірок, система наголошення у деяких говорах були предметом дослідження Чучки П.П., Омельяненка І.Ф., Очеретного А.Д., Пури О.Я., Клепікової Г.П., Онишкевича М.О. Такі студії надзвичайно...»

«Життя та творча доля академіка Ф.С.Арвата Час невпинно плине і не можна його зупинити. І важко собі уявити, що серед нас ось уже 9 років немає Ф.С.Арвата, 80-ліття якого ми відзначаємо нині. Ще живе багато сучасників, які знали Федора Степановича і зберегли про нього добру пам’ять. Тож сьогодні «маємо свято». Так любив говорити Федір Степанович. Арватівське свято, свято науки, свято відзначення людяності, добропорядності, щирості почуттів. Федір Степанович Арват народився 18 квітня 1928 року в...»

«РОЗДІЛ І. Когнітивна лінгвістика. 3 (ч. 1), 2011 УДК 81’42 = 133.1 К. П. Єсипович – кандидат філологічних наук, доцент кафедри романських мов Київського національного лінгвістичного університету Реконструкція концептуальної моделі метаобразу “ЧАРІВНОГО”у французькій народній казці Роботу виконано на кафедрі романських мов КНЛУ У статті здійснено спробу виявити концептуальну структуру метаобразу “ЧАРІВНОГО” у французькій народній казці. Структуру такого метаобразу втілено в когнітивній моделі,...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Галина Онуфрієнко НАУКОВИЙ СТИЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ 2-ге видання перероблене та доповнене НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК З АЛҐОРИТМІЧНИМИ ПРИПИСАМИ Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Київ «Центр учбової літератури» ББК 81.2 Укр-7я73 УДК 811.161.2(075.8) О-59 Гриф надано Міністерством освіти і науки України (Лист № 14/18.2-2364 від 26.10.2005) Рецензенти:...»

«Вісник Житомирського державного університету. Випуск 52. Філологічні науки УДК 811.Ш+81'42 Г. В. Кузнєцова, кандидат філологічних наук, старший викладач; В. В. Болейко, магістрант (Житомирський державний університет імені Івана Франка) КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТЕКСТІВ ІНТЕРВ'Ю В СУЧАСНІЙ АМЕРИКАНСЬКІЙ ПРЕСІ У статті розглядаються комунікативно-прагматичні особливості тексту-інтерв'ю сучасної американської преси. Визначено основні мовні засоби, які вживаються з метою реалізації...»

«Вісник Житомирського державного університету. Випуск 60. Філологічні науки УДК 82.02 М. О. Сокол, викладач (Тернопільський державний медичний університет ім. І. Я. Горбачевського) maryanasokol@mail.ru ПОНЯТТЯ ПАРАТЕКСТУ ТА ПАРАТЕКСТУАЛЬНОСТІ В СИСТЕМІ СУЧАСНОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА У статті теоретично осмислено поняття паратексту та його особливості у сучасному літературознавстві. Також зроблено спробу окреслити проблему дослідження паратекстуальності як фундаментальної складової тексту, що й...»

«Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут філології КОМПАРАТИВНІ ДОСЛІДЖЕННЯ СЛОВ’ЯНСЬКИХ МОВ І ЛІТЕРАТУР ПАМ’ЯТІ АКАДЕМІКА ЛЕОНІДА БУЛАХОВСЬКОГО Збірник наукових праць Випуск 18 Засновано 1999 року Київ-2012 УДК 81-115:82.091=16 ISSN 2075-437X ББК 80/84Слав Затверджено Вченою радою Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Протокол № 10 від 28 травня 2012 р. Свідоцтво про реєстрацію друкованого засобу інформації видано...»

«Ю.О. Герасимов. Інтонаційна пластика синтаксичного переносу в поезії Дмитра Павличка Я стужився, мила, за тобою. УДК 821.161.2 – 193: 808.545 (076.5) Ю.О. Герасимов, асистент (Житомирський державний університет) ІНТОНАЦІЙНА ПЛАСТИКА СИНТАКСИЧНОГО ПЕРЕНОСУ В ПОЕЗІЇ ДМИТРА ПАВЛИЧКА Я СТУЖИВСЯ, МИЛА, ЗА ТОБОЮ. У статті розкрито процес підготовки до виразного читання на лабораторному занятті одного з ліричних творів Дмитра Павличка. Зокрема, акцентовано увагу на інтонаційному значенні синтаксичних...»

«1 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КАФЕДРА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ На правах рукопису Харьківська Олеся Василівна УДК 811.161.2’282.2(477.87) СУФІКСАЛЬНИЙ СЛОВОТВІР АПЕЛЯТИВНИХ ІМЕННИКІВ В УКРАЇНСЬКИХ ГОВОРАХ ЗАКАРПАТТЯ Спеціальність 10.02.01 – українська мова Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук Науковий керівник Сабадош І.В., доктор філологічних наук, професор Ужгород – 2015 ЗМІСТ СПИСОК...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2017 www.ua.z-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»