WWW.UA.Z-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Методички, дисертації, книги, підручники, конференції

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:   || 2 | 3 |

«Бовсунівська Т.В., д.філол.н., проф., Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка роМан-екФраСиС «кораБель дУрніВ» грегорі норМінтона Стаття містить виклад теоретичних ...»

-- [ Страница 1 ] --

Бовсунівська Т.В., д.філол.н., проф.,

Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка

роМан-екФраСиС «кораБель дУрніВ» грегорі норМінтона

Стаття містить виклад теоретичних підходів до проблеми екфрасису, «вербальної репрезентації візуальної репрезентації». Екфрастичний роман – це жанр,

сенс якого розкривається в семіотичному Іншому, наприклад, роман-екфрасис «Корабель дурнів» Г. Нормінтона - це варіант семантичної конверсації живопису (Пітера Брейгеля та Ієроніма Босха) в літературний твір.

Ключові слова: екфрасис, роман-екфрасис, семіотичний код, жанр, змішування різних видів мистецтва, екфрастична проза,візуалізація, іконічність, алюзія, спеціальні екфрастичні стратегії.

В статье изложены теоретические подходы к проблеме экфрасиса, “вербальной репрезентации визуальной репрезентации”. Экфрастический роман является жанром, смысл которого раскрывается в семиотическом Другом, например, экфрастический роман “Корабль дураков” Грегори Норминтона представляет вариант семиотической конверсации живописи (картин Питера Брейгеля и Иеронима Босха) в литературный текст.

Ключевые слова: экфрасис, роман-экфрасис, семиотический код, жанр, смешивание различных искусств, экфрастическая проза, визуализация, иконичность, аллюзия, специальные экфрастические стратегии.

This article is about a theoretical understanding of ekphrasis, the `verbal representation of visual representation`. Ekphrastic novel is the genre, in which texts encounter their own semiotic «others,» for example; ekphrastic novel `Ship of Fools` by Gregory Normintom represented a variant of semiotic conversion work of painting (works of Pieter Bruegel and Hieronymus Bosch) in the literary text.

Key words: ekphrasis, ekphrastic novel, semiotic code, convention, genre, mixing different art, ekphrastic prose, visuality, iconology, allusions, special ekphrastic strategies.

Екфрасис пройшов шлях від стилістичної фігури чи словесної емблеми у Феона і Філострата [Брагинская 1981] і сакрального зразка [Ропер 2009] - до специфічного жанру доби postпостмодернізму, сформувавши роман-екфразис [Бочкарева 2009;

Сидорова 2009]. Поринемо в суть проблеми жанрової ідентифікації цього новоутворення.

Сучасний Оксфордський словник визначає екфрасис як «риторичний опис предметів мистецтва». «Енциклопедія роману» (2011) розглядає екфразис у статті «Опис», оскільки він визнаний варіантом опису, як це було у риториках E. Феона чи Л. Домерона [Брагинская 1981; Брагинская 1977; Domairon 1804], а не жанровим утворенням.

Виділяючи дескрипцію й нарацію услід за Ж. Женеттом як відмінні форми оповіді, Синтія Волл, писала, що в літературі ХХ ст. «екфрасис дедалі більше відривається від його класичного розуміння живої репрезентації якогось із творів мистецтва, перестає бути частиною оповіді (додаючи слова й сцени до сюжету або актуальні міркування про явища мистецтва), обтяжуючи оповідь, стаючи самодостатнім та перериваючи основну оповідь» [The Encyclopedia of the Novel 2011, 234-235]. Вона віднесла екфрасис до опису, хоча й не заперечила можливість жанрового розвитку. Мек З. і Сміт Дж.

(Mack R., Smith JR.) виділяли екфрастичну традицію всередині реалістичного роману та передрікали у 1980 році майбутній розвиток цієї традиції в окрему жанрову форму.

Карен Л. Льювіс (2004) виділила в окрему жанрову групу екфрастичні новели доби вікторіанства.

Дж. Хеффернен вважає екфрасисом «вербальну репрезентацію візуальної репрезентації» [Heffernan 2004, 191]. К. Джоунес була суголосною, визначаючи екфрасис як «літературну інтерпретацію візуального мистецтва»[ Jones 2008]. Дж. Боухер, подовжуючи думку Хеффернена, пропонувала замінити термін «екфрасис» терміном «метаекфрасис» як більш точним у даному разі, адже екфрасисти завжди трансцендують за межі, запропоновані візуальними мистецтвами. Інтерпретація є ворогом екфрасису, запевняла вона. Екфрасис – це тип експерименту над візуалізацією словом і він належить до креативних поетик, що базуються на підсвідомому та ірраціональному. Дж. Боухер пов’язувала екфрастичну поетику з методом імперсональної креативності К. Юнга. Рут Вебб [Webb 2009] вважає, що будь-який тип екфрасису з’являється завдяки твору мистецтва. Колективна праця була присвячена проблемі екфрасису та інтермедіальності – «Образ – Текст – Образотекст: есе про екфрасис та інтермедіальність» 1996 р. за редакцією П. Вагнера. В ній розміщена стаття Дж.

Хеффернена «Відкриваючи музей слів: «Моя остання герцогиня» Браунінга і екфрасис ХХ ст.» [Heffernan 1996], головною думкою якої є те, що Браунінг, створивши графиню Феррару як прототип власного музею слів, показав письменникам ХХ ст.

новий шлях розвитку екфрасису: конструктивну можливість романної форми, що засновується на живописі. Так, в “Музеї прекрасних мистецтв” (1938) Вістена Хью Одена вербально реконструюється одна з картин Брейгеля, “Пейзаж з падінням Ікара”, при цьому мислення автора детермінується тим, що закладене в картині. На думку Дж. Хеффернена, розширене художнє тлумачення предмета мистецтва може становити окремий жанр у словесному мистецтві. З початком ХХІ ст. збулось його передбачення. В.Дж.Т. Мітчелл у книзі «Теорія зображальності: Есе про вербальну та візуальну репрезентацію» (1995) тлумачив екфрасис як особливий поетичний модус, «текстовий живопис», який ґрунтується на «екфрастичному страху» - “момент зіставлення чи протиставлення сенсів вербальної та візуальної репрезентації, що долається у фігуративному, образному екфрасисі” [Mitchell 1995, 151]. Він засвідчив, що на екфрaсис потрібно дивитись як на особливий жанр, “екфрастична поезія представляє особливий жанр, в якому стикаються різні семіотичні системи з притаманними їм модусами репрезентації візуального, графічного, пластичного чи «просторового»

(«spatial») мистецтв» [Mitchell 1995, 156]. Тож саме у В. Дж. Т. Мітчелла ми знаходимо обґрунтування жанрового сенсу екфрасису, хоча тільки на поезії, романні форми він не залучає. У статті «Ефразис та інакшість», він писав: «Екфрасис створює надія на «подолання інакшості». Екфразис-вірш представляє собою жанр, в якому тексти зустрічають своїх семіотичних двійників, тих інших, що існують в режимі візуалізації, пластики, чи «просторових» мистецтв. Наукова термінологізація цієї інкшості знайома нам як система семіотичних опозицій: символічні й знакові репрезентації, звичайні і природні знаки, темпоральні й просторові модуси, візуальна і звукова інформація» [Mitchell 1995]. Виділяючи особливий тип репрезентації – «змішування мистецтв» - дослідник вважає це передумовою існування екфрасису як жанру.

У російській теоретичній традиції спостерігаються спроби обґрунтувати наявність у сучасній літературі роману-екфрасису, зокрема в працях Н. Бочкарьової, Г. Сидорової, Є. Третякова. Г. Сидорова проаналізувала роман-екфрасис Ю. Буйди «Ермо», вважаючи його варіантом «метапрози». Вона запевняє, що «композиція роману-екфрасису в цілому заснована на принципі гіпертексту» [Сидорова 2009, 50], «вигаданий напівфантастичний сюжет перетворюється на субститут реальності» [Сидорова 2009, 199] або прочитується як метакод, а сам роман такого типу є породженням процесу синтезу мистецтв у сучасному світі. Н.Бочкарева: екфрасис – «словесне відтворення зображального мистецтва», «вербальне представлення візуального зображення» [Бочкарева 2000], змагання слова і картини. Вона й визначила «Корабель дурнів» Г. Нормінтона як роман-екфрасис [Бочкарева 2009]. Більшість же російських дослідників обмежуються номінативним, семантичним чи формально-функціональним окресленням цього явища. Наприклад, М. Байцак пропонувала власну дефініцію екфрасису: «У сучасній традиції склалось розуміння екфрасису як інтермедіального простору, в якому зустрічаються та взаємодіють різні культурно-художні коди. Звідси уявлення про провідну функцію екфрасису у тексті – це функцію перекладу з мови однієї семіотичної системи на мову іншої» [Байцак 2009, 9]. Л. Генералюк долучала до екфрасису будь-який «словесний опис творів візуальних мистецтв, супроводжуваний зазвичай естетичною оцінкою, іноді – описом окремих технічних прийомів автора твору, його манери чи стилю» [Генералюк 2008, 290], і не важала екфрасис окремим жанром літератури. Н. Брагінська обґрунтувала існування як в теорії, так і на практиці античного мистецтва діалогічного екфрасису та висловилась щодо його жанрового розвитку: «Існуюча класифікація екфрасисів не дає можливості з’ясувати, за яких умов екфрасис як тип тексту перетворюється на екфрасис як жанр, оскільки ця пасивна класифікація розподіляє екфрасиси за жанрами, до яких він включений?

Екфрасиси в епосі, в епіграмі, в романі, в драмі, епістолографії, риториці, історіографії, перієгезі тощо» [Брагинская 1977, 271]. Хоча «Картини» Філострата вона таки віднесла до окремішного жанру [Брагинская 1981]. Н. Брагінська дивиться на екфрасис як на тип тексту, а не як на жанр тому, що в класичній своїй формі він ніколи не був жанром, а поставав як інтертекстуальне включення. Вона наголошувала, що «Картини» Філострата не йдуть у розрахунок через те, що їх ніколи не відносили до красного письменства. В. Бичков [Бычков] вирізняв греко-римський (статичний) та давньоєврейський (динамічний) екфрасис на основі характерних тенденцій опису, вважаючи візантійський екфрасис формою поєднання цих двох.

Дедалі більше дослідників цікавлять теоретичні аспекти екфрасису як типу взаємоперекодування різних видів мистецтва. Насамперед з’являється теорія екфрастичного перекладу як художнього виду креативності сучасної людини. У такому аспекті розглядається екфрасис Є. Третьяковим, який переконаний, що екфрасис – унікальна мова міжкультурної комунікації. Він пропонує прийняти таке визначення екфрасису

– як «однієї з найбільш давніх форм художньої дискурсії, яка заснована на взаємодії двох модусів мислення - образного та вербального. /.../ Провідна функція екфрасису – візуалізація» [Третьяков, 103-104]. Він же наголосив, що екфрасис почав осмислюватись як специфічний жанр вже в давнину і з того часу існував у двох іпостасях: 1) як риторична теорія перекладу одного виду мистецтва засобами іншого, 2) як жанр, де цей переклад здійснений, тобто як матрична репрезентація образних знаків. Услід за Л. Геллером, який наголосив на зростанні ролі та функцій екфрасису у сучасній російській словесності, М. Уртмінцева заявляє, що екфрасис розсуває межі сюжету, збагачуючи текст новими змістами. Наслідувальна природа екфрасиса неодноразово привертала увагу дослідників: «Екфрасіс не представляє собою ні наслідування дій посередництвом мови, ні дієгезис у сенсі розмислів і узагальнюючої аукторіальної мови. Він є мимесисом стану. Його наративна функція, послідовно, не ототожнюється ні з динамічним розгортанням дій, ні з узагальнюючим конкретні події мисленням, яке за Платоном викликає «обговорення» (). Екфрасис зупиняє хід дії або відхиляється від родових, узагальнених висловлювань. Іншими словами, дуже ймовірно, що в екфрасисі увага читача послаблюється, і автор може непомітно відкривати перспективу майбутніх подій, маніпулюючи читачем за допомогою ізоморфного наслідування дійсності” [Брагинская 1981, 24].


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Теорія екфрасису стає дедалі популярнішою: кандидатська дисертація А. Воєводіної присвячена вивченню екфрасису в поезії «срібного віку», зокрема «топоекфрасис» посів чільне місце; І. Заярна вивчала екфрасис на російській поезії другої половини ХХ ст.; Х. Загороднєва – на матеріалі есе У. Пейтера та сонета Росетті;

О. Карбишев – на романі C. Соколова «Між собакою і вовком»; К. Комарова – на матеріалі творчості Ж.-К. Гюїсманса; В. Костюк – в поезії Олени Гуро; А. Криворучко – в російській поезії 1920-х років; Н. Морозова – в прозі російського романтизму;

С. Скльоміна – на романі Ігоря Шмєльова «Невипивна чаша»; О.Тараннікова – на англомовній поезії; О. Яценко – на творчості Джона Фаулза, переважно на романі «Волхв»; Сілк Хорсткотте – візуальна пам’ять і екфрасис у творчості Севалда; Брюс Хенріксен – реалізм і екфрастична традиція; Рафаель Дж. Шалт досліджував екфрасис на творчості Френка О’Хари та Ларрі Ліверса та ін.

Екфрастичні романи сьогодення також стають дедалі популярнішими та збільшуються чисельно, до цього жанру, наприклад, належать твори: «Храм Місяця» 1989 року американського романіста П. Остера; «Афіна» 1995 та “Прага. Містичні замальовки” 2003 ірландського письменника Дж. Бенвілла, «Фламандська дошка» 1990 іспанського письменника А. Перес-Реверте; «Мене кличуть Червоним» 1998 турецького письменника О. Памука; “Ермо” 2009 російського романіста Ю. Буйди; “Кохання в стилі бароко” 2009 нашого В. Даниленка; “Корабель дурнів” 2001 англійського прозаїка Г. Нормінтон та ін.

Роман Г.Нормінтона – це зразок утворення зображального екфрасису на основі однієї картини І. Босха – “Корабель дурнів”. Н. Бочкарьова зазначала, що сюжетно-композиційна структура роману продиктована картиною Босха: “Послідовність опису кожного оповідача в пролозі зумовлена просторовою композицією картини.

Оповідач починає з нижнього лівого кута і рухається спочатку по діагоналі вгору (сплячий п›яниця, п›яна баба, хористи, ненажера), а потім вниз (ненажера, блазень, покаянний п›яниця). Тим самим позначається пірамідальна композиція полотна. У центральній частини основи піраміди на кораблі розташовані черниця і чернець. Від опису останнього оповідач переходить до плавця. Після нього за означеною логікою мав іти розташований поруч другий плавець з мискою, але автор вправно перемикає нас на інший оповідний регістр - перший плавець починає розповідати свою історію і ми забуваємо про його неназваного сусіда” [Бочкарева 2009]. Фактично, композиція роману перегукується з композицією картини І. Босха так само, як і сюжет.

У романі Г. Нормінтона трапляються численні алюзії до картин, наприклад, Пітер Сивуха відсилає читача до Б. Кустодієва, зокрема, до картин “Російська Венера”, “Купальщица”, “Купчиха за чаєм”: “– Була у мене нагальна потреба, – говорить Пітер Сивуха, – кустодіальним своим опікунством виправити природу Белкули, бо внаслідок вродженої нематримоніальності та sine magistrum (без господаря) проявляє вона всі розпусні слабкості, властиві її статі, й необхідна їй мудра настанова та керівництво” [Норминтон 2001]. Алюзії до міфів: лицар кельтської міфології Ланселот оживає в образі Ковпачка. Образ Ковпачка за зовнішніми характеристики в іншому фрагменті тексту нагадує Святого Антонія з однойменної картини І. Босха, до того ж у тексті йдеться про його осяяння після смерті Белкули. Муха має виразні портретні характеристики іншого персонажа з картини Босха “Життєвий шлях”. Фактично, всі персонажі роману “списані” з натури – з картин або Брейгеля або Босха.

Філософські алюзії, утворені на основі обігравання живопису, також становлять стійку художню властивість роману “Корабель дурнів” Г. Нормінтона.

Наприклад:



Pages:   || 2 | 3 |
Похожие работы:

«Вісник Житомирського державного університету. Випуск 62. Філологічні науки УДК 81.373.72 О. М. Мосейчук, кандидат філологічних наук, доцент (Житомирський державний університет імені Івана Франка) moseichuk@ukr.net СЛОВОТВОРЧЕ МОДЕЛЮВАННЯ ОДНОСЛІВНИХ ІДІОМ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ У статті розглянуто шляхи та принципи словотвору однослівних ідіом англійської мови. Однослівні ідіоми утворюються двома основними шляхами: від вже існуючих однослівних ідіом або ідіомфразеологізмів та від одиниць первинної...»

«РОЗДІЛ І. Когнітивна лінгвістика. 3 (ч. 1), 2011 УДК 81’42 = 133.1 К. П. Єсипович – кандидат філологічних наук, доцент кафедри романських мов Київського національного лінгвістичного університету Реконструкція концептуальної моделі метаобразу “ЧАРІВНОГО”у французькій народній казці Роботу виконано на кафедрі романських мов КНЛУ У статті здійснено спробу виявити концептуальну структуру метаобразу “ЧАРІВНОГО” у французькій народній казці. Структуру такого метаобразу втілено в когнітивній моделі,...»

«Вісник Житомирського державного університету. Випуск 52. Філологічні науки УДК 811.Ш+81'42 Г. В. Кузнєцова, кандидат філологічних наук, старший викладач; В. В. Болейко, магістрант (Житомирський державний університет імені Івана Франка) КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТЕКСТІВ ІНТЕРВ'Ю В СУЧАСНІЙ АМЕРИКАНСЬКІЙ ПРЕСІ У статті розглядаються комунікативно-прагматичні особливості тексту-інтерв'ю сучасної американської преси. Визначено основні мовні засоби, які вживаються з метою реалізації...»

«УДК 811.161.2’347.9 Ірина Корнейко, Микола Пилипенко Харківський національний медичний університет ДУ «Інститут медичної радіології імені С. П. Григор’єва» НАМН України УКРАЇНОМОВНІ ТЕРМІНИ ІЗ ПРОЦЕСУАЛЬНИМИ ЗНАЧЕННЯМИ © Корнейко І. В., Пилипенко М. І., 2013 У статті висвітлюється актуальна проблема українського термінознавства – утворення термінів, семантичним компонентом яких є значення дії. Для систематизації термінів із процесуальним значенням пропонується логіко-граматичний аналіз...»

«УДК 811.111'42:004 І. М. Шукало, кандидат філологічних наук, доцент (Київський національний лінгвістичний університет) info@issi.com.ua ЛЕКСИЧНИЙ ІНВЕНТАР РЕКЛАМНОГО ДИСКУРСУ БРИТАНСЬКИХ ТУРИСТИЧНИХ КОМПАНІЙ: КОГНІТИВНИЙ АСПЕКТ Дослідження присвячено аналізу лексичних одиниць рекламного дискурсу британських туристичних компаній з позиції когнітивної лінгвістики. В статті запропоновано фреймову модель фрагменту рекламного дискурсу, яка дозволила виявити та визначити елементи його лексичного...»

«Юлія Вишницька ВАСИЛЬ ДМИТРОВИЧ СЛАПЧУК (нар. 23 грудня 1961 р.) Поет, що пройшов Афганістан, зневірився у Помаранчевій революції і «негативні переживання» трансформував у позитивний досвід. Письменник, у творах якого переплітаються жанри, релігії, світи, а слова – рухаються і взаємозаміняються (бо «все те, що не вміщається в якомусь одному слові, успішно можна висловити іншим»). Літературознавець, кандидат філологічних наук, заслужений діяч мистецтв України, літературний критик, який «не...»

«Клименко Н.Ф., акад. НАН України, д. філол. н., проф., Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка ЛЕКСИКО-СЛОВОТВІРНІ КАТЕГОРІЇ СКЛАДНИХ ПРИКМЕТНИКІВ У ЗІСТАВНОМУ АСПЕКТІ (НА МАТЕРІАЛІ УКРАЇНСЬКОЇ ТА НОВОГРЕЦЬКОЇ МОВ) У статті в зіставному плані розглянуто семантичну структуру лексико-словотвірної категорії композитних темпоральних прикметників, її моделі та засоби вираження, окреслено словотвірний паралелізм похідних з семантикою темпоральності, продуктивність способів словотворення. Ключові...»

«Вісник Житомирського державного університету. Випуск 2 (74). Філологічні науки УДК 811.111:692.7(076.6) В. Л. Носолевська, аспірант (Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна) viktoria.nosolev@gmail.com ОСОБЛИВОСТІ АНГЛОМОВНОГО ДИСКУРСУ АВІАБУДУВАННЯ (НА МАТЕРІАЛІ НАВЧАЛЬНОЇ ЛІТЕРАТУРИ) У статті з’ясовані особливості англомовного дискурсу авіабудування, розглянуто підходи до трактування поняття дискурсу та виділення його типів, зроблено спробу розмежувати поняття ''дискурс'' та...»

«Чайковська В.Т. Проблема необхідності і свободи у творчості Лесі Українки УДК 82 2. 09 В.Т. Чайковська, кандидат філологічних наук, доцент (Житомирський педуніверситет) ПРОБЛЕМА НЕОБХІДНОСТІ І СВОБОДИ В ДРАМАТУРГІЇ ЛЕСІ УКРАЇНКИ У статті обгрунтовується проблема співвідношення між необхідністю і свободою як важливими чинниками самореалізації особистості, що призводить до трагічних колізій, у творчості Лесі Українки.Він запитав спокійно: “Чому я потерпів крах? ”. “ Во ймення краси”, я відповів....»

«ЗВІТ про перекладацьку практику студентів четвертого курсу факультету романо-германських мов З метою набуття необхідного початкового досвіду і практичного застосування знань, вмінь та навичок, набутих при вивченні курсів “Вступ до усного перекладу”, “Практика перекладу” і “Теорія та практика перекладу”, ознайомлення з організацією служби перекладу в сучасних установах та підприємствах і набуття практичного досвіду виконання різних видів перекладу на 4 курсі факультету іноземної філології була...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2017 www.ua.z-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»